Крижана Принцеса

Автор: пухнастий білий кіт із яскраво-помаранчевими очима,  

який закохався в господарку загадкових очей кольору крижаної води. 

Минув майже місяць після виставки, але я досі пам’ятав Крижану Принцесу. Її елегантність, гордовитий погляд і той хвилюючий рух хвоста залишалися у моїй пам’яті, як сонячний промінь на зимовому снігу. Катя, здається, помітила мою незвичну задумливість, бо останнім часом вона все частіше дивилася на мене з хитрою усмішкою. 

— Сніжок, ти пам’ятаєш свою подругу з виставки? — запитала вона одного разу, гладячи мене. 

Як я міг забути? Я одразу ж напружився, із цікавістю поглядаючи на неї. 

— Ну, скоро вона приїде до нас у гості! — урочисто оголосила Катя 

Моє серце пропустило удар. Крижана Принцеса? У нашій квартирі? Чи готовий я до цього? Чи зможу я справити на неї враження справжнього джентльмена? Я спробував зберігати байдужий вигляд, однак кінчик мого хвосту видав мій справжній настрій. 

І тут почалося. Катя бігала квартирою, прибираючи. Вона протирала полиці, витирала пил навіть із тих місць, де я зазвичай ховав свої запаси.  

— Треба, щоб усе було ідеально, — бурмотіла вона собі під носа. 

Катя навіть оновила мій запас іграшок. Підготовка була ніби до нас не принцеса, а сама королева мала завітати. 

І ось настав той день. У двері подзвонили, і Катя кинулася відчиняти. Я сидів на своєму місці й спостерігав за тим, як у квартиру заходить… Приємна жіночка, на ім’я Марина. Вона тримала переноску та мило усміхалася. Переноску поставили на підлогу та відкрили. Звідти гордовитою ходою вийшла Крижана Принцеса. 

— Ну що, Сніжок, вітайся із гостею. Покажеш їй наш дім? — жартома сказала Катя, підштовхуючи мене до Книжаної Принцеси. 

Я витягнувся у всій своїй красі, поправив вусики й підійшов повільно до Крижаної Принцеси з легкою й галантною ходою, намагаючись виглядати максимально гідно. Принцеса обвела мене поглядом і, здавалося, була задоволена тим, що побачила. Вона граційно сіла на принесену їй оксамитову подушечку, ніби вже встигла забронювати собі трон. 

— Ну, сподіваюся, вони знайдуть спільну мову, — сказала Марина, сідаючи за чашкою чаю з Катею. 

А ми з Принцесою почали обережно знайомитися. Спершу я намагався поводитися байдуже, але її блискуча шерсть і блакитні очі буквально зачаровували та зводили мене з розуму. Вона уважно оглядала мою територію, іноді кидала на мене оцінюючі погляди. Протягом першого дня ми майже не спілкувалися. Вона досліджувала квартиру, а я спостерігав, як вона граційно переступає своїми лапками. Іноді вона кидала мені погляд, ніби перевіряючи, чи не порушу я її простір. 

Катя й Марина, здавалося, були задоволені. Вони багато розмовляли про виставки, родоводи й перспективи. Я, чесно кажучи, мало що розумів із цих термінів, але був радий, що ми із Принцесою проводимо час разом. 

— Сніжок та Принцеса створені для одне одного, — сказала Катя, гладячи мене за вушком. Моя гордість майже не вмістилася в кімнаті. Я — гідний кавалер для такої красуні? Це було очевидно. 

Кілька годин по тому, коли гості вже збиралися вечеряти, Принцеса дозволила собі трохи розслабитися. Ми гралися, як кошенята, забувши про час. Її сміх — тихе, ніжне муркотіння — наповнював кімнату. Я відчував себе королем, який підкорив серце королеви. 

Ми ставали все ближчими. Я показав їй свої улюблені місця: підвіконня на кухні з видом на горобців та голубів, затишний куток біля батареї, де можна поніжитися, і навіть підпільний запас котячої м’яти, який я ретельно приховував від Каті.  

Мені здається, що з Принцесою ми знайшли спільну мову. Вона хоч і поводилася іноді надто гордо, проте виявилася доволі веселою й цікавою співрозмовницею. Ми ділили їжу (хоча я намагався зберігати за собою право першого вибору) й навіть разом гралися котячими іграшками, які раніше здавалися мені не такими вже і цікавими. 

Коли настав час її від’їзду, мені було сумно. Вона знову зайшла до своєї переноски, витончено закинувши хвоста, і подивилася на мене. В її погляді було щось схоже на обіцянку. 

— Ну що, Сніжок, думаю, ви ще зустрінетесь, — сказала Катя, гладячи мене.  

Я вмостився на своєму улюбленому місці й замріяно дивився у вікно. Чи повернеться Крижана Принцеса? Чи зможемо ми знову провести час разом? Можливо, наш дует перетвориться на справжню династію пухнастих чемпіонів? Хто знає. Але цей день точно залишиться в моїй пам’яті надовго. 

P.S. Якщо ви ще не бачили очей, які зводять вас з розуму, тоді ви ще не закохувались.