Квіти

Автор: пухнастий білий кіт із яскраво-помаранчевими очима, 
який вважає, що безпека важніше за все. 

Цілорічно квітнуть різні рослини в горщиках, а з весни до пізньої осені в нашій з Катею квартирі завжди стоять зрізані квіти. Все це я пишу не просто так. Це шерстяна затравочка стосовно, що я знаю про різні квіти дуже багато, як свої чотири лапи з вусами. На запах, дотик і навіть на смак. 

Однак, одного зимнього дня Чудовисько, на ім’я Катя повернулася додому з загадковим пакунком з якого стирчали незнайомі на запах рослини. Вона усміхалася та бурмотіла мотив якогось пісні, а я одразу насторожився. Це виглядало незвично, а значить може створювати небезпеку. 

— Сніжок, втомився мене сьогодні чекати? 

І нічого я не втомився. Добре спав згорнувшись калачиком. Хоча мені цікаво, що це за пакунок. 

— А ну подивись, що в мене є! — сказала вона посміхаючись. 

Так-так, мені дуже цікаво, що ти мені принесла. Показуй вже! Мій хвіст нервово смикався, виказуючи мою нетерплячість і зацікавленість. 

Катя скинула взуття, верхній одяг, шапку та шарф. Вона робила це швидше ніж зазвичай, однак, на мою думку, могла б і пришвидшитись. Не гоже спочатку інтригувати, а потім робити свої повсякденні справи. Вирішив її пришвидшити, потершись об ноги. 

— Зрозуміла! Хочеш його дослідити! Зараз! Тільки не збивай мене з ніг! 

Вона взяла пакунок з тумби до рук і з грацією фокусника легко зняла незрозумілий шмат целофану. В її руках з’явився букет: із великими стеблами, пишними листями, пахучими пелюстками, в паперовій обгортці. 

— Бачиш які квіти. Правда ж красиві? — сказала Катя зігнувшись та надаючи мені найкращий огляд. Проте, не довго. Швидко піднялась та наспівуючи мелодію покрокувала на кухню ставити квіти у вазу з водою. 

Красиві? Ні! Але схоже дуже небезпечні. Бачу, що Чудовисько зовсім втратила розум. Треба їх піддати перевірці. Негайно! Я тихим кроком перемістився ближче до букета. Оцінив обстановку — висота прийнятна. Заплигнув на поверхню. Обійшов вазу колом... Вода. Скло. Стебла недосяжні. Пелюстки важко доступні. Листя легко доступні. Ага з них і почнемо. 

Одразу почав здійснювати першу спробу перевірки... Лапа повільно потяглася до зеленого листочка. 

— Сніжок! — різко сказала Катя. 

Я завмер. Лапа зависла в повітрі. Удав, що просто потягуюсь. Скоса глянув на Чудовисько. Катя невдоволено на мене дивилась, а потім взяв вазу переставила на кухонний стіл. 

Гадаєш, це зупинить перевірку? Авжеж ні. Гаразд. Другу спробу зроблю трохи пізніше... Вже через п’ять хвилин, коли Катя пішла в ванну кімнату, я був на столі та старанно обнюхував. Ваза все ще стояла саме там. 

Задивився, як сонце світило крізь пелюстки. Вони були майже прозорі. Ледь не забув, що мені їх потрібно перевірити. Тож лизнув одну з квіток. На смак нічого не зрозуміло. Треба захопити більше матеріалу. Пожував листя. На смак як рослини в горщиках. Дотягнувся до пелюстки й обережно її відкусив. Невеликий шматочок. Для науки. К-х-е-е. На смак звісно не м’ясо. Перевірка показала, що квітка не отруйна, проте повна небезпечність ще не доведена. 

Лапою зачепив листок. Легким поштовхом намагався витягнути стебел на перевірку. І тут сталося те, чого я не планував. Ваза хитнулась. Одна квітка нахилилася. Друга почала падати. Інші тримались разом в букеті. Вода хвилею перелилася через край та замочила одну з лап. Я почав обтрушувати її, швидко хитаючи в різні боки.   

— Сніжок! Ні! 

Катя влетіла в кімнату й схопила вазу в останню мить. Я сидів поруч із максимально невинним виглядом. 

— Хулігане! Що ти накоїв? Це ж звичайні квіти! 

Саме це я й намагався з’ясувати. Може вони і виглядають звичайно. Однак можуть нести велику небезпеку. Я їх піддав перевірці... 

— А це що? Ти їв квіти? Голодний? 

Дякую, що запитала. Від лосося не відмовився би. А пелюстки надкусив заради тебе та наукової перевірки,

Чудовисько не погодував мене (навіщо запитувала) почала рятувальну операцію. Витерла воду зі столу та підлоги. А потім почала себе вести геть не розумно... переносила букет із кімнати в кімнату, ставила його на підлогу чи дуже високо, закривала двері. Постійно озиралась перевіряючи, чи я не поруч. Я ж спокійно ходив слідом. Бо справа ж була не в квітах. Справа була в перевірці на небезпечність. 

І знаєте що? Через пару днів квіти почали в’янути. Листя сумніло та опускалося на очах. Пелюстки марніли та темніли. Я сидів поруч і дивився.  

— Тобі теж шкода, що вони зів’яли? — тихо запитала Катя. 

Шкода, що стеблі так і не встиг перевірити. Одне тільки встиг зрозуміти, що зрізані квіти, хоч влітку, хоч взимку — створіння ненадійні та швидкоплинні.  

P.S. Якщо Чудовиська принесли квіти в ваш дім — перевірте їх на небезпечність. Можна навіть трошки надкусити (звісно в наукових цілях).