Шапка

Автор: пухнастий білий кіт із яскраво-помаранчевими очима, 
який вижив після модних експериментів. 

Холодна зима прийшла раптово. Хоча не одразу це зрозумів. Ну стало підвіконня тепліше від батареї, а біля вікна віяло холодним. Ніс став мерзнути, тож здебільшого лежав добре згорнувшись сховавши його. Навіть нічого не запідозрив, коли моє Чудовисько, на ім’я Катя, дістала з шафи шапки.  

А все тому, що нічого поганого для мене не відбувалось. Вона просто приміряла свої речі перед дзеркалом: шапки, шалики, капелюхи, буфи... Та бубоніла собі під ніс: 

— Йой, колеться… 

— Тисне... 

— Холодна... 

— Не пасує... 

— Вийшло з моди... 

— В ній, як бабця стара... 

— Як дитина... 

— Непогано, але не знаю з чим надіти... 

— Надто об’ємна... 

— Занадто весела... 

— А ця якась сумна… 

Я лежав на дивані, скрутившись ідеальним клубочком сховавши ніс в пухнастому хвості. Іноді розплющуючи одне око (умовно тримаючи ситуацію під контролем). Але Дарма. Треба було дивитися в обидва ока. А ще краще сховатися, бо будь-яка незвична дія Чудовиська закінчується непередбачувано для мене. 

Так, сталось і цього дня. Катя подивилась у дзеркало, потім на мене. Потім на себе та знову на мене. І я швидко зрозумів: вона дещо задумала!  

— Сніжок, мій красунчик… — сказала вона дуже ніжним голосом.  

А я вже помітив, що саме після такого тону, зазвичай відбувались неприємні для мене події, або навіть принизливі. 

Вона обережно взяла мене на руки й… поклала собі на голову тримаючи передні лапи в правій руці, а задні лапи в лівій руці. Завмер від здивування. 

— Ідеально! — вигукнула Катя роздивляючись себе в дзеркалі. — Гарно та тепло! Сніжок ти кращий за будь-яку шапку! 

Шапку? Яку шапку? У тебе їх багато... Я не бачив себе в дзеркалі. І тому не одразу зрозумів, що за мить став пухнастим аксесуаром Чудовиська. Мені не подобалася ця поза, лапи німіли і намагалися знайти свій сенс життя. Однак вирішив не рухатися, щоб не погіршувати ситуацію.  

— Яка неймовірна хутряна шапка! — сміялася вона. 

Катя змінила мою позу посадивши на плече. Однак передні лапи все ще звисали з її голови. 

— А зараз чудовий хутряний берет! Еко! Преміум! 

Чудовисько знову взяла мої передні лапи в праву руку, а задні в ліву та виклала моє тіло на шиї, як пухнастий елемент стилю. Тепер голова звисала з одного боку, хвіст телепався з іншого. 

— О-у, виглядає, мов французький шик, — із захопленням видихнула вона. 

Побачивши себе в дзеркалі зобразив аристократичний вираз морди. Якщо ганьба вже здогнала мене і немає можливості її уникнути, то прийняв життєві обставини з гідністю. 

— А може так? 

Чудовисько накинула мене знову на голову так, що передні лапи звисали на її вуха. А задні з хвостом телепалися позаду. Хоча поводився спокійно, проте вичікував момент для втечі, щоб закінчити мої страждання. 

— Ти такий теплий, — ніжно сказала вона та підтримуючи мене, щоб не звалився з голови сіла на диван.  

— Ось так і будемо сидіти. Відтепер будеш моєю домашньою шапкою. 

Нащо? Добре, якби назначила домашньою короною. А призначивши домашньою шапкою принизила навіть більше, ніж би залишився просто шапкою. Все! Це остання крапля спаплюження моєї імператорської величі. Тож, спробував втекти, але Чудовисько гладила мене так ніжно за вушком та під шиєю, що лапи відмовилися працювати. Муркотіння увімкнулося автоматично (зрада мого тіла).  

Чудовисько із грацією фокусника з повітря дістала телефон. 

— Муркотлива домашня шапка! Це потрібно зафіксувати! 

Клац! І в телефоні відобразилась документальне підтвердження моєї тяжкої долі.  

— Дякую, мій теплий красунчику — сказала вона й поцілувала мене поміж вух.  

Катя вийшла з кімнати, а я почув звук шелесту пакета на кухні. Повільно пішов на перевірку. Так, вона насипала смачного корму з гіркою. Похрумтівши ласощами пішов на підвіконня, щоб обдумати своє життя. З одного боку — я кіт. Маю гідність, свої інтереси, територію та владу. З іншого боку, кожного дня живу з Чудовиськом із  її нескінченною фантазією. Отак сьогодні довелось виконувати роль шапки. А завтра?  

З третього — я все ще живий. Лапи, хутро і хвіст при мені. Іншим шапкам не так пощастило. Стосовно всіх останніх боків... Каті без мене було б дуже тяжко. Вона жива і весела, тому що я поряд. Я ж найкращій у всіх сферах. Навіть у гардеробних! 

 
P.S. Якщо ваше Чудовисько дістає шапки, то значить, настав час котячих страждань. Рекомендую сховатися.