Квест з ялинкою

Автор: пухнастий білий кіт із яскраво-помаранчевими очима, 
який отримав своє різдвяне щастя. 

Продовжую жити з Чудовиськом, на ім’я Катя. Навіть після того, як вона зробила мене героєм мемів... Відчуваю себе не дуже зручно.  

Кожний кіт відчуває себе добре на стільки, на скільки він контролює ситуацію. Спокійно відчуваю себе лише на підвіконні кухні. Там мій пост зі спостереження. Де я уважно тримаю ситуацію як всередині, так і ззовні. І ще до того, як вона зайде до квартири вже знаю, краще сховатися на кухонну шафу чи проявити підтримку котячою м’якістю.   

Отак просидівши на підвіконні цілий тиждень помітив, що люди тягнули вулицею різного розміру зелені дерева. Вони несли разом, самостійно, на плечах, тягли волоком, витягували з машин. І здається в цілому виглядали щасливими.  

Ці дерева схожі на... Ялинки! Вони ж чудові! О, я добре пам’ятаю свою першу ялинку. Особливо на смак. І на дотик. А момент, коли з неї падають іграшки і їх можна ганяти. Ммм.   

Катя поки що нічого не робила для прикрашення квартири. І мені часу майже не приділяла. Вона або спала, швидко їла або вибігала з дому. У сні бурмотіла щось про дедлайни й подарунки. А я чекав.   

І ось одного вечора двері відчинилися. Зайшла спочатку Катя. Потім тато. А за ним просунулась — вона. Ялинка! Велика. Пишна. Для мене запахло цікавими пригодами. Моє серце зробило маленький святковий бум.  

— Сніжок, не лізь! — одразу сказала Катя.  

Ага. Сама не лізь. А мені потрібно бути там. І всім своїм виглядом показав, що просто так вони мене не позбудуться.  

— Гаразд, помічник. Будь поряд, — підтримав тато.  

Ялинку поставили у кутку кімнати. Він довго її вирівнював, крутив, відходив, дивився збоку. А потім сталося найобразливіше. Вони встановили прозорий екран. Захисний. Навколо ялинки. Я з докором подивився на Чудовисько.  

— Враховуючи попередній досвід, це для того, щоб ти не звалив ялинку, — пояснила Катя. 

Пфф. Звалив ялинку... Це коли було? Рік тому? Я ж постійно працюю над досконалістю. Я дуже спритний, гнучкий, добре тримаю баланс і цього разу все буде інакше. Треба тільки надійніше закріпити, а не будувати барикади.   

Підійшов ближче. Подивився. Понюхав. Штовхнув. Намагався протиснутися. Ні. Це завдання не з легких. Сів та почав вилизувавсь. Спочатку лапу, а потім натер вушко лапою, а далі все тіло язиком. І в цей час в голові вибудовував план проходження створеного для мене квесту. Що я знаю, або вмію, або можу спробувати...  

Екрану майже не видно, але він є. Спробувати, перестрибнути? Можливо. Однак, подивившись, що за мною слідкують удав, що мені байдуже. Закінчивши вилизуванням хвоста, встав та пройшов повз Каті. Ліг на диван. Позіхнув. І заснув... 

— Дивись. Зовсім не цікавиться ялинкою. Схоже він вже дорослий кіт. Можна було і не купляти захисний екран.  

— Тату, не довіряй його спокійному вигляду. Він ще спробує її дістатися. А так я буду спокійна, що ялинка в безпеці.  

Звісно я тільки удавав, що сплю і все чув. Чудовисько хотіла залишити мене без пригод. Проте я не питаю дозволу на цікаве життя. Тож, вночі почав діяти. 

Розвідка виявила, що екран дуже високий, але не доходить до верху. Перестрибнути з місця немає можливості. Однак є стілець. А ще є полиця. І ще багато чого... Головне є моя природна котяча гнучкість і талант до вертикального мислення. І, звісно, тиха хода хижака. 

Коли Катя зайшла до кімнати вранці, вона побачила картину... Захисний екран стояв на місці. Я сидів усередині ялинки. Балансував між гілками. Кульки тихо гойдалися, але не падали. Мішура трохи сповзла. А я дивився на неї з виразом глибокого різдвяного щастя.  

— Сніжок?! Як ти це зробив?!  

Я не відповів. Чудеса ж бувають на Різдво. І головне ялинка в повній безпеці. Я ж найкращий захисник.  

Екран прибрали в сторону через непотрібність. Катя прикрасила квартиру: блискучими сніжинками, гірляндами та іншою мішурою. Звісно у всьому її допомагав. А ввечері ми сиділи разом. Світилися гірлянди, горіла свічка, пахло хвоєю. Катя пила чай і їла мандаринки, а я лежав поруч і слухав, як тихо шурхотить свічка, а ялинкова тінь мерехтливо відбивається на стіні.  

  
P.S. Якщо Чудовиська ставлять захист навколо ялинки... То знайте, що вони потурбувались про нас і зробили цікавий квест.