54 Реванш

Автор: пухнастий білий кіт із яскраво-помаранчевими очима,  
який полює краще ніж техніка. 

Мене звати Сніжок. Я — величний кіт. Аристократ. Хижак. Стратег. Майстер полювання! Власник мухоферми (двічі). 

І я не забув, як якась там блималка, на ім’я Пастка, тиждень тому заманила, а потім ще і з’їла всіх моїх комах. 

Я розумію цінність техніки і те що вона нам допомагає. Так годинник показує час. Механічна чухала робить мені масаж та береже руки Чудовиська (на ім’я Катя). Фонтанчик для пиття — дає свіжу воду. Однак пастка... Чим вона мені допомагає? Полювати? Їсти мух замість мене? 

Після того прикрого інциденту (бійки з пасткою) прикидався спокійним. Декілька днів просто байдуже проходив повз тієї електричної штукенції, вдаючи, що мені геть байдуже. Але насправді… я вичікував. 

Чудовисько весь тиждень переймалася питанням: “Відкіля стільки мух?”. Але для усунення проблеми нічого не робила. А моя перевірка території виявила порушення цілісності сітки. Ха! Контроль повертався в мої лапи! Я чекав на кандидата, який стане поперек горла пастці. 

І наступного вечора я побачив її. Велику, жирну муху. Вона пролізла крізь наявну щілину. Гуляючи підвіконням поводилась нахабно, ніби вона збирається купити цю квартиру. Ідеальна кандидатка для мого плану! 

Пастка блищала в кутку. Вона притягувала нову здобич.  

Ні, ні, ні, цього разу цей шмат тобі точно не по ґраткам. Я уважно дивився на муху, а вона летіла на світло прямісінько у пастку. Дз-з-з-з-з! Муху добре струсило, але пастка не змогла її з’їсти. Жирне крилате створіння оговталась та полетіла далі від пастки. 

Це був мій шанс реваншу! Я кинувся в атаку! Відскок — стрибок — стусан лапою! ПАЦ! Муха втратила орієнтир, і чомусь знову полетіла до лампи... Перехват — ривок — знову вдарив лапою! Комаха хиталась, дзижчала, крутилася... все під моїм чуйним керівництвом. Полетіла в бік вікна, а я за нею! Пів кухні пролетів в стрибку, зачепив миску, стягнув рушник із духовки, ледь не звалив глечик з узваром... 

— Сніжооок! — заверещала Катя з-за дверей. — Що за погром?! Негайно припини! 

Але я не зважав. Навіть вухом не повів. Я боровся за честь! Муха сіла на підвіконня. Останній стрибок! Хап! І… все. Я переміг. Прямо на очах мого Чудовиська та перед мордою цієї миготливої суперниці. 

Тримаючи муху зубами сів навпроти електропастки. Повільно й демонстративно зжував і проковтнув.  

— Фу, Сніжок, виплюнь, — сказала з відразою Катя та побачивши мене в позі тріумфу додала, — ти що, мстився пастці? Навіщо?!  

Я тільки повів хвостом. Це важливіше ніж помста, більше ніж перемога... Моє повернення втраченої гідності. Я на ділі доказав хто тут головний. 

— Гаразд мій мисливець. Дай, почухаю тебе за вушком! 

Катруся все зрозуміла. Навіть на вечерю поклала мені добрячий шмат курки, який дрібнесенько порізала. Все як мені подобається. 

 
P.S. Якщо техніка зазіхає на вашу територію доведіть, що ви господар ситуації. Та після тріумфу займіть переміжну позу на шафі.