51 Кажан

Автор: пухнастий білий кіт із яскраво-помаранчевими очима,  
який був вправним мисливцем у дії  

Сидячи на підвіконні, я, Сніжок, спостерігав за нічним небом. З пітьми мій погляд виділив дивних пташок, які літали не так, як звичайні — вони різко змінювали напрямок, кружляли хаотично. Дивні створіння, але я — кіт допитливий, тож уважно за ними слідкував. 

Катя (моє Чудовисько) тим часом спала, згорнувшись клубочком під ковдрою. Усе було спокійно… поки одна з цих «пташок» раптово не залетіла просто на наш балкон! Вона дзижчала високим писком, який різав повітря. 

Я стрімголов кинувся до дверей, але вони були виставлені в положення провітрювання. Лізти в щілину мені було небезпечно. Але ж там опинилася дивна здобич! Вона була так близько й все ж залишалася такою недосяжною! Це було несправедливо, однак це можна було виправити. 

Засів вичікувати. Напружено ловив вухами кожен писк. І моя інтуїція не зрадила. Через кілька хвилин ця істота, замість того, щоб чемно вилетіти за вікно, прослизнула всередину квартири. Я стрибнув дуже високо, намагаючись схопити дивну «пташку». Вона ухилилася від мене з блискавичною швидкістю та зникла у темряві кухні. 

О! Тримайся! Залетіла на мою територію і без запрошення! Зараз почнеться справжнє полювання! Помилування не буде. Її ультразвукові вигуки злилися в суцільне дзижчання. Але я добре все чув і саме це й допомогло мені спрямовувати стрибки точно. 

Однак «пташка». змінювала напрямки й зовсім не хотіла бути спійманою, а може ще і з’їденою. Давно я не практикував свої мисливські навички. Ми з нею носилися кухнею, поки я не зміг влучно вдарити і змінити траєкторію польоту цієї істоти. «Пташка» врізалася у шафу та шльопнулася просто на підлогу. 

Я обережно наблизився. Тепер це моє. І що мені з цим робити? З’їсти? Та я не голодний! Дружити? Та хто з нападником налагоджує зв’язки.  

Я лапою міцно тримав порушника території. А він тремтів і очікував, що буде далі… 

І саме в цей момент Катя заскочила на кухню та увімкнула світло. 

— Хулігане! Що ти тут робиш?! Що за нічний гуркіт! 

Я озирнувся. Катя ще не до кінця усвідомлювала, що відбувається, але коли побачила, як я сиджу поруч з якимось створінням, вона зойкнула. 

— Кажан?! У нас у квартирі?! Сніжок, відпусти його це небезпечно! Кажани переносники сказу! Відпусти! Відпусти! 

Ну добре. Як забажаєш. Я зменшив хватку і кажан відчувши полегшення напруги різко заметушився та злетів. Катя зойкнула. Кажан шалено літав кругами під стелею. Я чув, як його голос лунає навколо — високі імпульси, що рикошетили від стін і меблів. Ці хвилі утворювали в моїй голові цілу симфонію звуку. Завдяки чому я знав, куди він полетить, ще до того, як він поверне. 

Але схоже Чудовисько не мало такого слуху. Я з докором подивився на неї. Сказала відпустити, хоча у самої не було ніякого плану подальших дій. Вона декілька секунд стояла мов вкопана. Потім побігла та відчинила вікно відсунувши убік фіранку. Взяла кухонну ганчірку та махаючи вигнала бідолаху на ззовню. Вилетівши у відкрите вікно кажан стрімко зник із видимості. Катя вправно зачинила вікно. 

Ми з нею ще кілька секунд стояли, ошелешені. 

— Отже, ти вже встиг поганяти кажана, поки я спала, так? — запитала вона, глянувши на мене. 

Я гордо сів і закрутивши хвіст, замуркотів. Ще б пак! Я справжній нічний мисливець у дії! І кажана чую краще, ніж будь-яке Чудовисько! 

— Давай, перевірю тебе на поранення. 

Вона взяла мене та ніжно продивилася. Все було добре. Але все одно вимила мені лапи та почистила зуби. 

— Гаразд, схоже все добре. І сподіваюсь щеплення від сказу добре працює. — Катя позіхнула. — Наступного разу давай без подібних нічних розваг, добре? 

Я не відповів. А що, як ще одна така «нічна пташка» з’явиться? Хто ж її тоді вполює, якщо не я? У мене є щеплення від сказу, а у Чудовиська є? Дуже сумніваюся. 

 
P.S. Кажани – це цікаво, але з ними краще не дружити. До того ж вони дуже галасливі.