50 Мої невдалі фото

Автор: пухнастий білий кіт із яскраво-помаранчевими очима,  
який колись мав приватність.  

Життя кота — це спокій, виваженість, позування лише у гідних умовах… Але це працює тільки до появи Чудовисько з телефоном. Моє Чудовиська, тобто Катя, полюбляє фотографувати мене частіше, ніж я встигаю вилизати вуса. Вона завжди каже: 

— Сніжок, ти ідеальний! Тому у тебе є свій блог! 

Все вірно. Я ідеальний! Але чомусь у цьому блозі завжди саме ті невдалі кадри, про які я хотів би забути. 

От, наприклад, позіхання — це ритуал краси? Я так не вважаю. Але Катя чомусь зняла мене саме в той момент, коли рот був напіввідкритий, очі закочені, і виглядав я, як привид із лісу. 

— Ой, яка кумедна мармиза! — сказала вона. 

Та це не мармиза! Це мить вразливості! Гаразд, буває. Але от вам інший приклад. Хотів дістати мушку на підвіконні, послизнувся, вхопився за фіранку… І все. Я зачепився, як шерстяний пельмень на нитці. В першу чергу Катя схопилась не мені на допомогу, а за камерою. 

— Оце так кадр! Ти — летючий кіт! 

Летючий кіт?! Та кому потрібні ці кадри? Добре, що пазурі тоді не зламав.  

А бачили фотку де я мокрий, злий, як маленьке сердите хмареня? Був сфотографований одразу після СПА-процедур. Це фото, ще стало аватаркою в блозі. Це образа на все життя! Хоче це не єдине образливе фото. Наприклад, вчора, я просто сидів за столом і дивився як вона смачно їла курку. Катя подивилась на мене та скрутила серветку, поклала мені на голову і зробила фото. 

 — Сніжок, тепер ти — Цезар! Ні! Султан салатів!  

Вона показала мені, а я спробував це видалити. Не вдалося. Фото випадково відправилось в сторіс і одразу отримало сімдесят сім реакцій. 

— Дивись який ти популярний, секунду тому ж відправили. А вже сімдесят сім вподобайок. 

Вподобайки... популярність... все це не цікаво. А от сметана — моя пристрасть. Її запах дуже приємно лоскотав мій ніс. Чудовисько ніколи її не дає, тож поки Катя насолоджувалась телефоном і листуванням з підписниками, я поліз до піали (всього лише облизати краєчок!) та залишив білу пляму на носі. 

А потім ця пляма потрапила в об'єктив. І вже без моєї “допомоги” відправилась в сторіз. 

— Який милий маленький хрюнічок! Так і підпишемо цю фоточку — захоплено сказала вона. — Файно, цей кадр заробив відразу сто три вподобайки! 

Почекай, який хрюнічок?! Я — кіт! Кіт! НЯВ! Тобі стало замало, викладати мої невдалі фотки? Так тепер ти їх ще дивно підписуватимеш? Звісно вона мені на це нічого не відповіла. Мені тільки і залишилось дивитись, як вона руйнує мій імператорський образ. Тепер фото моєї мармизи використовують у різних чатах. 

Ось пригадав момент, коли Катя відкрила дверцята холодильника і нічого не дістала для мене! Мій вираз був щирим: суміш болю, здивування й зради.  

— Ідеальний мем! — вигукнула вона. Підпис: “Коли просиш мінімум, а тобі навіть цього не дають.” 

А фото, де я лежу на підлозі, лапи в різні боки, язик наполовину висунутий і погляд у порожнечу підписала: “Після сесії!” 

Це репостнули вісім її друзів. Включно з бабусею. 

P.S. Справжні коти не фотографуються. Але якщо це умови проживання, то фото знизу краще не робити.