41 Тестування котячих переносок

Автор: пухнастий білий кіт із яскраво-помаранчевими очима,   

який не згодний з відгуками Каті, проте підтримує її.  

Я, Сніжок, пухнастий блогер. Моє Чудовисько (ви знаєте її як Катю) працює, навчається на заочному відділені та веде мої сторінки у соцмережах. Як вона все це встигає? Я їй всюди допомагаю! Коли вона на роботі, я стежу за порядком вдома. Коли навчається — знаходжуся поруч. Коли веде блог, я працюю моделлю (чесно кажучи, це найбільш важко для мене).  

Наш блог вже має багато підписників, тож нас знайшла якась крамниця, якій треба провести тестування та рекламну компанію різних засобів транспортувань. Й моє Чудовисько радісно погодилась. Хто буде тестувальником? Ну, звісно, я! Мені Катя доручила важливу місію — оцінити всі види котячих переносок.   

— Сніжок, сьогодні ти будеш тестувальником перевезень!  

Я недовірливо звів вуха. Ким буду? Це що, знову мене кудись везтимуть?  

Однак Катя лише дістала телефона і почала знімати. Гаразд, якщо це блог — я готовий. Вона поставила переді мною декілька коробок. Я з підозрою подивився на них і запитально поглянув на Чудовисько.  

— Сніжок, ти ж блогер! Ти маєш розповісти підписникам, яка переноска найкраща!  

Ха! Ми з вами знаємо, що «зручна переноска» — це та, в якій тебе не носять до ветеринара. Однак довелося грати за її правилами.  

Перша переноска була, як у мене. Я її назвав «Класична пластикова в’язниця». Я заліз у неї (тобто Катя мене поставила всередину) і відразу зрозумів... Це пастка! Жорсткі стінки, пластикові грати, запах нової пластмаси — все це мені не сподобалося.  

— Подивіться, як Сніжку зручно, — говорила Катя на камеру.  

Зовсім ні! Я демонстративно розвернувся до неї спиною. Нехай зрозуміє моє невдоволення. Моя оцінка 3/10. Мінус за відсутність подушечки та можливості втечі.    

— Моя оцінка 9/10, — продовжувала Ката, — великий плюс у тому, що ця переноска має стандартний розмір для перельотів, зіставлена з двох частин, легко зняти верх, і сітка з маленьким осередком.  

Моє Чудовисько зовсім не розуміє мови я їй 3/10, а вона 9/10. Ну що поробиш!   

Катя радісно дістала нову штуковину. Це був модний рюкзак з круглим ілюмінатором.  

— О, це як космічний корабель! — захоплено сказала вона.  

А я дав назву цьому заплічнику «Акваріум». Вона посадила мене всередину й застібнула блискавку. Ай! Ну, що за неподобство. Моє чудовисько застібнула блискавку з моєю шерстю. Ну що я можу сказати, перше враження краще, ніж у пластиковій тюрмі. Тут є м’які стінки, але дуже маленький лежачок. У ньому мене можна нести на спині. А це означає — мінус контроль над ситуацією! Тож, моя оцінка: 5/10. Багато видно, трохи зручно, та знов без можливості втекти.  

— Великий плюс, ваша киця може виглядати через прозору стінку, мов через ілюмінатор, та відчувати себе капітаном зорельота, — щебетала Катя, — моя оцінка 8/10.  

Оце сміх! Відчути себе капітаном! Скоріше сардиною в акваріумі! Або золотою рибкою в прозорій бляшанці!   

Катя дістала ще одну дивну річ з коробки. Вона одягла її на себе, засунула мене всередину, і я виявився… прямо на її грудях, як маленьке кошеня.  

Чесно? Це було цікаво. Тепло, м’яко, і можна спостерігати за світом. Однак у мене виникла одна проблема, я не міг нормально згорнутися клубочком!  

— Ну як, Сніжок тобі сумка-кенгуру? — спитала Катя, гладячи мене по голові.  

Я вдав, що глибоко замислився, а потім простягнув лапу і несхвально натиснув на її ніс. Моя оцінка 6/10. Добре, тепло, маленька можливість втекти, але мінус за розміри. Де мій простір?  

— Бачите йому подобається! Але моя оцінка буде 4/10. Якщо повністю закрити, то мало місця, а якщо повністю не закривати, великий ризик вискакування кота на зовні. До того ж блискавкою можливо зачепити хутро.  

Ти диви, яка уважна. Можна зачепити хутро! А коли застібала акваріумного заплічника, зачепила мої шерстинки і навіть не попросила вибачення.  

Катя відклала сумку в бік, та відкрила другу коробку. Та витягла котомобіль! Це було щось нове! Я мандрівник і турист, а не бачив такого. Переноска на коліщатках! Вона виглядала як маленька котяча валіза. Катя поставила мене всередину, закрила сіточку і… покотила кімнатою!  

Я відчув себе важливою персоною. Король у кареті. Мене везуть, а я просто лежу і спостерігаю! Однак потім Катя спробувала виїхати з килима на підлогу, і переноску трусонуло. Фу, відчуття, наче їдеш у маршрутці з поганою підвіскою. Гламурно, багато місця, зручно, та не для розбитих доріг. Моя оцінка 8/10. Однак знову моя оцінка не збіглась із Катіною.  

— Цей котовізочок дуже великий та не має міцних конструкцій. У подорож його не візьмеш. Тягнути за собою — не зручно. Моя оцінка 5/10.  

Катя відкрила третю коробку. Це була м’яка переноска, що виглядала як невеликий котячий будиночок. Катя поставила її на підлогу, і я вирішив дослідити її самостійно.  

Що можу сказати? М’яко, зручно, затишно. Якщо переноски неможливо уникнути, то ця — найменше зло. До того ж якщо прикинутися непомітним, може, ніхто не помітить, що ти всередині, і не понесе тебе до ветеринара! Мені ця хатка найбільше сподобалась — оцінка 9/10. Найкращий варіант!  

— Це якась дивна переноска. В неї маленька та не зручна ручка. Я навіть не можу за неї підійняти. Не зрозуміло, як все це нести. Можливо, як стаціонарний будинок і добре, а як переноска ніяка. Я ставлю 3/10.  

Я вистрибнув з останньої переноски, потягнувся й гордо заявив:  

— Няв!  

Катя засміялася й погладила мене по голові:  

— Молодець, пухнастий блогере! Тепер можна і поїсти! Я приготувала для тебе твою улюблену курочку.   

Дякую! Смаколик прийшовся до душі. Я пишався собою. Курка була чесно відпрацьована працею тестувальника переносок. Тобто мною.