36 Звичайний день за новим розкладом

Автор: пухнастий білий кіт із яскраво-помаранчевими очима,   

який відчуває відповідальність за своє Чудовисько.   

День почався з дзвінка будильника. Катя натиснула «ще п’ять хвилин», але я знаю, що це самоомана. П’яти хвилин ніколи не вистачає. Тим більше, що я, Сніжок, голодний і чекаю на свій сніданок! Тож, мені довелося використати всі доступні методи для підйому. Спершу я ніжно муркотів біля її вуха. По-друге, вирішив трошки поштовхати її обличчя лапою Це не допомогло. Тож я вскочив їй прямо на груди.  

— Ой, Сніжок, я вже встаю! — пробурмотіла вона крізь сон і, нарешті, підвелася.  

У неї ніколи не буває вільного часу вранці. Вона лежить в ліжку до останнього моменту, а потім як скажена бігає квартирою. Вранці вона швидко їсть свій сніданок, дає мені свіжу воду, залишає мисочку з їжею й біжить на маршрутку.  

Тільки на вихідних вона п’є неспішно каву, та обговорює зі мною важливі справи (наприклад, чому я вже третій день не хочу їсти свою консерву).   

Катя працює. Це слово я вивчив одразу, бо вона зникала на цілий день, а я залишався сам у квартирі. — Будь чемним, Сніжок. Скоро повернуся, — завжди каже вона перед тим, як зачинити двері.  

Я завжди чемний! Ну, майже.  

Поки Чудовисько на роботі, у мене є кілька важливих завдань. По-перше, патрулювати всі вікна. Це не так легко, як здається! По-друге, сон. Сон займає значну частину мого дня. Ну й, звісно, контроль миски. Раптом робот-пилотяг  з’явиться, поки мене немає поруч.  

Катя повертається втомлена, але завжди рада мене бачити.  

— Сніжок, ти мій щасливий талісман! — часто каже вона, знімаючи куртку.  

Після роботи вона готує вечерю, і я завжди поруч, стежу за процесом. Раптом шматочок курки впаде з тарілки? Я ж не дозволю цьому шматку пропасти!   

Катя склала вступний іспит. Тож, тепер вона ще і студентка. Після роботи та вечері, Катя сідає за підручники. Її новий статус студентки-заочниці означає, що навіть увечері вона не відпочиває.   

— Сніжок, ти навіть не уявляєш, як це важко, — скаржиться вона мені, коли розкладає книжки та конспекти.  

Я уявляю. Мені важко підтримувати її компанію! Але я роблю це з усією відданістю. Сиджу поруч і муркочу, поки вона пише свої реферати чи дивиться відеолекції. В такі моменти мені навіть не хочеться називати її Чудовиськом.   

— Ти найкращий, мій пухнастий помічнику, — каже Катя, чухаючи мене за вушком.  

Наші вечори тепер доволі тихі. Іноді Катя ставить серіал, і ми дивимося його разом. Інколи вона розмовляє телефоном із друзями, а я в цей час можу подрімати. Але я знаю, що зранку все повториться: її будильник, мої спроби її розбудити й буде ще один день, коли Чудовиськ... тобто Катя працює, а я охороняю наш дім.  

Іноді Катя, буває дуже засмучена і тоді вона мене ставить питання:  

— Сніжок, ти ж мій психолог, так?  

Тоді я підозріло дивлюсь на неї, бо після таких слів зазвичай мене чекає довга розмова. Іноді я думаю, що вона вважає мене своєю чарівною подушкою для сліз. Ну, я не проти, але після цього обов’язково треба чухати мене хвилин десять. Мінімум.  

Так я її персональний психолог. Тож вмощуюсь поряд і уважно слухаю. Муркочу у потрібних місцях, киваю головою — одне слово, поводжусь, як професійний психолог. Майже професійний. Скоріше кіношний. Але як тільки вона закінчує свою промову, я галантно зістрибую на підлогу й тягнуся до миски. Психолог теж потребує перекусу!  

— Ти найкращий помічник, — весело каже Катя і підсипає сухого корму в миску.  

Але найкращі моменти нашого нового розкладу трапляються вечорами, коли Катя нарешті відкладає всі свої папери, ноутбук і зручно вмощується на дивані. Тоді я знаю, що прийшов мій час. Я стрибаю до неї на коліна, муркочу, згортаюсь клубочком і слухаю, як вона  дивиться серіал.   

— Ти мій пухнастий антистрес, — шепоче вона, гладячи мене.  

Тож, я розумію, що, попри всі зміни, ми з Катрусею залишаємося командою. У неї є я, а в мене є вона. І це найважливіше.  

P.S. Якщо ваше Чудовисько часто потребує розмов і підтримки. Будьте для нього психологом. Слухайте, муркотіть і, головне, залишайтеся поряд. Але дуже важливо!  Після такого «сеансу» вимагайте чухання або смачненьке. Психологи задарма не працюють!