Поїздка до моря 

Автор: пухнастий білий кіт із помаранчевими очима, 

який тепер знає, що таке стрес. 

Коли Чудовисько заговорило про "подорож до моря", я подумав, що це просто чергова її дивна ідея. Океан, пляжі, тепло — звучить привабливо, але я ж кіт! Що мені до цих людських фантазій? 

Однак я недооцінив її рішучість. 

— Ти ж поїдеш зі мною, правда? — сказала вона, дивлячись на мене так, ніби я був зобов’язаний підтримати її план. 

— Няв, — відповів я невпевнено, ще не підозрюючи, чим це обернеться. 

Через кілька днів у домі почалася метушня. Чудовисько притягло величезну валізу, яку я тут же зайняв собою. Але Катя витягла мене і заповнила її всякими речами. 

— А для тебе я маю переноску, — заявила вона з гордістю, показуючи дивну коробку з сіткою. 

Я заглянув усередину. Затишком там і не пахло. 

— Няу! — заявив я, висловлюючи своє невдоволення. 

— Не хвилюйся, все буде добре, — усміхнулася вона, ніби розуміла, про що я говорю. 

Як же вона помилялася. 

Вранці почалися перші випробування. Мене запхали в переноску. Це було принизливо. Я сидів усередині, як в’язень, поки нас везли в таксі. 

Водій озирнувся: 

— О, котик! Боїться? 

Чудовисько засміялося. 

— Трохи. 

Трохи?! Я був у паніці. Машина тряслася, шуміла, і я не розумів, куди нас везуть. Коли ми прибули до величезної будівлі з натовпом, я подумав, що гірше вже не буде. 

Як же я помилявся. Аеропорт — це синонім хаосу і страху. 

У аеропорту нас зупинили на пункті перевірки. Мене витягли з переноски та поклали на дивну стрічку. 

— Він безпечний, — сказала вона. 

Безпечний? Я?! Я був готовий вкусити її за всю цю витівку! 

Люди навколо дивилися на мене, дехто усміхався, а одна дитина спробувала погладити. 

— Няв! — різко попередив я, і вона відсмикнула руку. 

— Усе гаразд, — пробурмотіло Чудовисько, запихаючи мене назад у переноску. 

Вона показала документи на мене якимсь людям у формі. Мій світогляд похитнувся. У неї є документи на неї та на мене. А як же моє верховенство? Ладно, розберуся з цим пізніше. Головне зараз — вижити. 

Нас пропустили далі. 

Коли ми сіли в літак, я зрозумів, що це була кульмінація мого кошмарного дня. Літак став вершиною жаху. Спочатку він стояв спокійно, і я навіть розслабився. Але раптом почалося щось страшне. Усередині з’явився гул. Літак затремтів. Я притиснувся до кута переноски, намагаючись зрозуміти, що відбувається. 

— Ми відриваємося від землі. Ти молодець, мій котику, — шепотіла Чудовисько, намагаючись мене заспокоїти. 

Я не був молодцем. Я був на межі нервового зриву або навіть зомління. 

Увесь політ я сидів мовчки, втупившись в одну точку. Нічого цікавого я не бачив — тільки чиїсь ноги у взутті та без нього. Запах був огидним. Я дуже хотів пити. Мій шорсткий язик став іще шорсткішим. Лише зрідка я жалібно нявкав, нагадуючи, що я тут і страждаю. 

Чудовисько іноді опускала руку в переноску, намагаючись мене погладити. Це не допомагало. 

Коли ми, нарешті, приземлилися, я відчув полегшення. Але ненадовго. Нас знову трясло в таксі, і лише після довгої дороги ми дісталися якогось будинку. 

Чудовисько витягло мене з переноски та поставило на підлогу. Нарешті свобода! Я пройшовся, витягуючи всі свої лапи та навіть хвіст. 

— Ось, Сніжок, відпочивай! Море зовсім поруч, завтра підемо! 

Я пройшовся квартирою, перевіряючи кути. Усе було чужим, але принаймні тихим. 

Наступного дня Чудовисько вирішило показати мені "море". Вона винесла мене на балкон. Звідти я побачив величезний простір води, що шуміла і переливалася на сонці. Пахло незвично. Звуки птахів були мені не знайомі. 

— Гарно, правда? — спитала вона. 

Я замислився. Так, гарно. Але чи варто було заради цього терпіти все, що я пережив? 

— Няв, — відповів я, розмірковуючи, чи варто їй про це розповідати. 

Так, подорож була жахливою. Але знаєте, що найдивніше? Коли ввечері я заснув на новому м’якому килимку під звуки хвиль за вікном, я подумав: можливо, воно все-таки того вартувало. 

Хоча повторювати це я точно не хочу. Назад я не поїду. Залишуся тут жити. 

P.S. Якщо ваше Чудовисько вирішить узяти вас у подорож, готуйтеся. Подорожі — це не приємна річ, але заради захоплення нових територій коти витримують багато.