Глава 4

-Ой вибачте я випадково. Просто тут їдальня, а я проста офіціантка яка дуже стомлюється за день і я випадково пролила чай на ваші документи. Але ви пане Вільшанський могли би і самі догадатись ,що їдальня не найкраще місце для робочого місця. Сподіваюся що це були дуже важливі документи .
- Мар'яна ну що ти на дворі вже давно двадцять перше століття, у мене уже давно усі важливі документи в електронному вигляді. І навіть якщо ти б розлила на щось важливе ,то я в будь-який момент зможу роздрукувати нові. 
Минуло вже два тижні як Михайло переніс свій кабінет у їдальню. Звичайно Мар'яна обурювалась, грозилась що не дасть спокійно робити Михайлу, навіть пробувала самостійно витягти робочий стіл з їдальні і звичайно декілька раз на день щось випадково пролилала на документи. Михайлу вже звик, йому навіть почало це подобатись.
- Мар'яна може ти перестанаш щодня виливати щось на мій стіл? Як бачиш це не допомагає і я нікуди не йду.
- А може ти перестанете мною командувати? Як бачиш це не дуже діє. Вільшанський ти ніколи не будеш мною командувати! 
- А ти не будеш робити що хочеш! Я власник, твій начальник. Ти зобов'язана виконувати мої прикази.- Михайло встає із стола і підходить до Мар'яни.
- Ти це побачиш хіба, якщо тобі це присниться.- Мар'яна підходить в притул до Михайла в її очах сильна злість. - Чи ти думаєш якщо підсунув договір, примусив тут працювати , тепер можеш…
- Ну нічого не змінилося. - сказав високий підкачаний блондин що тільки зайшов у їдальню.- Мар'яна , Міша ви як кіт з собакою. Вітька ти коли мені розказувал, я чесно думав що ти мене розігрувал, але тепер бачу що то правда.
- Пашка , я  така рада що ти приїхав. - сказала Іра, та обняла блондина. Вітя також привітався та потиснув руки.
- Ти все сказав? То прошу на вихід, тут тобі не безплатний цирк.
- Мар'яна ти як завжди сама люблязність. - сказав Паша і  обняв Мар'яну, Михайлу потиснув руку. - Ну все хватить веселити людей. Зараз заїжджаємо по Віку і їдемо святкувати воз'єднання банди.
- Та я тепер разом з Вільшанський за один стіл не сяду не то щоб щось святкувати.
- Ну Мар'яна хватить. Ви ж друзі. І крім того ти сама поклялась завжди вгорі і радості бути поруч.- Петро витягає телефон і включає відео. На відео Міша, Вітя, Петя, Іра, Мар'яна і Віка вони стоять в колі посеред якого стоїть книга. - Клянемось що до кінця будем разом , якщо комусь буде потрібна допомога то завжди прийдем на допомогу і ніяка сім'я і сварка в майбутньому   не розділить нашої дружби.
- Ви серйозно? - Мар'яна з подивом дивиться на Пашу.
- Мар'яна давай не нервуй навіть Міша погодився. Тому давай клянись.
- Ну якщо аж МІША погодився, то куди діватися мені прості смертні. - з сарказмом сказала Мар'яна - Клянусь.
- Все бачила ти сама поклялась тому тепер зобов'язана піти з нами. - звернувся Паша до Мар'яни після закінчення відео.
- На книжці з філософії? - спитала Мар'яна вигнувши одну брову.
- Мар'яна ти одна із найкращих  на філософському факультеті, тому для тебе книга з філософії має бути святим! 
- Мар'яна ну  давай на один вечір забудем про образи. Ми ж тобою не завжди були ворогами. Ми ж були друзями, ти мені довіряла більше ніж Ірі і Віці. Давай заради всього що було гарного забудем про образу на один вечір?- Михайло протягнув до Мар'яни руку.
Мар'яна на хвилину задумалась.- Ну добре. Але тільки на один вечір.- сказала і потиснула Михайлу руку.- І крім того я ж поклялась на книжці з філософії.- Мар'яна засміялася.
- Ну добре давайте пішли. - Петро обняв Мар'яну і Михайла.
- Куди пішли, вечеря ще не закінчилася. А ще прибрати  треба.
- Хтось потім прибере. Крім того ти їдеш не тому що так захотіла. А тобі приказав власник. 
Мар'яна сердито глянула на Петра.
- Ну добре ми їдемо на бар. Потім коли всі поїдять прийдемо і всі приберемо. Добре?
- Добре.