Глава 3

На годиннику за десять хвилин дев'ята. Мар'яна заходить до зали, де майже закінчився сніданок.
-Ти де була?- питає роздратовано Віктор.- Я через твоє запізнення мусив ставати разом з Іриною обслуговувати людей.
-З чого ти взяв, що я запізнилась? У мене в контракті прописано, що мій робочий день починається о дев'яті годині. Дякуйте, що я  прийшла на десять хвилин швидше.- Каже Мар'яна і дає Михайлу, який підійшов до неї з Віктором, контракт.
-Я не буду щоранку замість Мар'яни працювати офіціантом! - Віктор роздратовано сказав Михайлу.
Михайло лише сердито глянув і пішов.
Віктор зняв фартух, віддав його Мар'яні і теж пішов.
- Мар'яна, а якщо Міша би не примусив Вітю мені допомагати, як я одна би  справилась.
- Іра я Вільшанського  як облупленного знаю. Я знала, що він когось заставить тобі помагати.
Михайло заходить в зал. Обід тільки розпочався. Коли він обходить шведський стіл, то бачить, що той майже пустий. - Чому ви не донесете гарячі страви? Обід ще не закінчився?
- В нас є список людей, і згідно якому всі прийшли. Тому, я не бачу сенсу щось доносити.
- Ми з Віктором ще не обідали.
- Відколи начальство обідає тут? Ви обідаєте на другому поверсі.
- Я обідаю де хочу. - Михайло нахиляється до Мар'яни і шепоче - Може мені подобається як ти злишся коли я поруч і без тебе мені кусок в горло не лізе? - Михайло відсторонився від Мар'яни і на виході із зали сказав - Щоб коли я прийду на вечерю шведський стіл був повний.
-Ось … зараза. Ніхто не буде вказувати мені що робити! Ну добре хоче харчуватись тут добре, тільки без мене.- Мар'яна пішла на другий поверх.
Коли Михайло прийшов на вечерю і побачив замість Мар'яни іншу офіціантку то сильно розізлився. - Де вона? Тільки не кажи що пішла додому.
-Ні. Мар'яна помінялась з Анею і тепер на другому поверсі.- відповіла Іра 
- Де? Вона вирішила зі мною в доганялки зіграти.  Ну добре я хотів по доброму, але якщо вона не розуміє коли до неї по людськи, то буде по поганому! - Михайло пішов на другий поверх.
-Ти чого стоїш? Пішли швидше . Давай Вітя ходи швидше.
- Іра, що я зроблю? Ти ж знаєш, що коли Міша злий то його можуть зупинити тільки дві людини. Перша зараз далеко, тай не треба її хвилювати. А друга, стала причиною його злості.
- Всеодно ходи, їх якщо не зупинити то вони зараз всю столову на вуха поставлять.- Сказала Іра і вони разом ж Віктором побігли на верх.
Ще на сходах вони почули як Мар'яна з Михайлом сваряться.
- Я власник! І я сказав що ти працюватимеш на першому поверсі!!!
- А відколи це власники вирішують де працюватимуть офіціанти? Для цього в них є адміністратор . 
- Мар'яна з Іриною працюватимуть на першому поверсі! - Сказав Михайло до адміністратора.- А якщо я побачу їх на другому то оштрафую на половину заробітної плати.
- Налякав їжака молоком. - із скарказмом відповіла Мар'яна.
- Не тебе. Адміністратора .
- А вона тут до чого? Вона не винна що ти скотина рідкісна

, яка просто мститься мені.
- Мар'яна - Міша грізно подивився.
- Що? Я правду сказала. Ти ті казочки про важливі життєві уроки можеш діткам у садочку розказувати. Але не мені. Ми обидва знаємо що ти просто мстиш мені і за що мстиш…
- Думай що хочеш мені байдуже. В мене немає бажання зараз спорити тут. Але я сказав якщо ти ще раз будеш не на своєму робочому місці то я оштрафую адміністратора. Не тільки ти мене добре знаєш але і я тебе. І я знаю,

що твої принципи не дозволяти тобі щоб через тебе постраждала невинна людина.
- Ну добре я буду на першому поверсі але ти приходитимеш тільки поїсти. Добре? - Мар'яна подивилася на Михайла.
Той усміхнувся - Боюся не вийде. Розумієш мій кабінет знаходиться в адміністративному будинку. А так як в нас окрім людей які приїхали просто відпочити і розслабитися, є ще люди з обмеженими можливостями які проходять тут реабілітацію. А мій кабінет знаходиться на другому поверсі, не всі можуть до мене добратися. А я як правдолюбимий директор, хочу дізнатися думку всіх, тому вирішив що мій кабінет буде знаходитися в місті доступному для всіх.
- І де це місце?- Мар'яна питає з надією.
- А ти як думаєш? - Михайло питає Мар'яну і широко посміхається.
- Ні, ні, ні ти не така скотина? Ти не будеш аж так псувати мені життя.
- До столової вже мали занести мій робочий стіл.
-Я не пущу. Я не дозволю.
- А хто тебе питатиме?