Глава 2

Михайло усміхнувся і дав Мар'яні договір.
- Що це?
- Це твоє покарання за те, що ти підписуєш все підряд не читаючи.
Мар'яна почала уважно читати  договір. У ньому писало, що Мар'яна разом з Іриною зобов'язанні працювати у "Карпатах" до кінця літа.
-За підробку документів  можна і сісти.
-Ти думаєш, що мені немає що робити як твій підпис підробляти?
- Та я біля тебе стояти близько не буду, не то щоб ще щось підписувати.
- Я ж не такий дурний, щоб сам іти і давати тобі договір. А ось дати договір Ірі сказати що - це якісь документи щодо університету.
Мар'яна згадала як місяць тому Іра приносила їй документи про продовження степендії. Вона запізнювалася на пари і справді не дивлячись підписала.
- Спочатку  я хотів приїхати і не даючи тобі вибору, через договір заставити вас з Іриною  працювати в адміністрації, але коли Ірині батьки побачили відео, де Ірина, трохи випивши зайвого, танцює на барній стійці. Я просто запропонував допомогу.  Сказав, що вона буде у безпеці та й я за нею придивлюся. Я знав, що вона обов'язково покличе тебе з собою, а ти не відмовиш їй. -  З кожним новим словом усмішка Михайла ставала все більшою.
-Я не буду на тебе  працювати! Ти мене не заставиш!!!
-Прочитай уважніше договір. Я це зробив  для твого ж благополуччя. Зрозумій, Мар'яна, не можна підписувати все підряд . Навіть, якщо ти довіряєш людині, у будь-який момент, вона може тебе зрадити. 
- По-перше, я довіряю тільки надійним людям. А по-друге, я не буду на тебе працювати!!! 
Хоча один раз я дійсно помилилася, довірившись не тій людині, думаючи що вона друг...
Мар'яна відільшла в бік і почала  уважніше читати договір, заглиблюючись у кожний пункт. Чим більше вона читала, тим більше ненависті проявлялося на її обличчі. У договорі писало: якщо Мар'яна захочете звільнитися то мусить сплатити штраф у розмірі п'ятдесят тисяч гривень. А за кожне образливе слово яке вона говоритиме Михайлу, штраф п'ятсот гривень.
До зали заходить  високий блондин. 
Мар'яна підбігає до нього - Вітя позич будь ласка гроші. 
-Так, звичайно скільки? Віктор витягує гаманець.
- Небагато. Тисяч сорок п'ять.
- Скільки? Навіщо тобі стільки?
- Той чорт обманом примусив мене підписати кріпосне право. А би звільнитися, мені треба п'ятдесят тисяч гривень.
- Що? Який чорт? Яке кріпосне право? Мар'яна поясни нормально.
- Який, який. Твій брат. Підсунув Ірці договір ніби щодо стипендії. А та мені, а я тоді як назло сильно спішила і не прочитала. І ось тепер або до кінця літа мушу тут працювати або заплатити п'ятдесят тисяч гривень.
-Ти що справді примусиш працювати Мар'яну і Іру, тут ціле літо? - Віктор з посмішкою  звернувся до Михайла.
Той лише глянув сердито.
- Ну що позичиш?- Мар'яна з надією звернулась до Віктора .
- Вибач Мар'яна, я не зможу тобі позичити.
- Значить так. Ну тоді .- Мар'яна підійшла до Михайла. - Ти  самозакоханий,  нахабний,   пихатий  індюк, егоїстичний придурок!!! У мене всеодно немає потрібної суми. То хоч всі знатимуть хто насправді їх власник.
Михайло з уважністю дивиться на Мар'яну. - Усе сказала? Ну тоді зроби мені каву.
- Ти справді думаєш, що я зараз як нічого не було піду робити тобі каву? - Мар'яна на секунду задумалась .- Ну добре, хочеш кави буде тобі кава.- Сказала Мар'яна і пішла робити каву.
Повернувшись через пару хвилин. Вона дає Михайлу каву.
- Спочатку ти попробуй.
- Ти думаєш я щось тобі підсипала? Думаєш я не вип'ю? Легко... Зараз вип'ю.- Мар'яна наблизила чашку до губ, декілька секунд дивилася на каву і почала пити. З першим ковтком Мар'яна скивилась від болю, горло сильно обпікав гострий перець і аджика яку вона додала до кави. Але Мар'яна продовжила пити.
Михайлу було нестерпно дивитись як лице Мар'яни яке кривиться з кожним ковтком .- Добре хватить пити.
-Я ... - Мар'яна закшляла - Я доп'ю. Вона просто з цукром а я п'ю без.
Михайло забрав у Мар'яни чашку. Коли він перевернув чашку і побачив її вміст. В нього на обличчі появилось здивування. Він побачив, що більша частина чашки була заповнена незрозумілою сумішшю перцю і солі. - Мар'яна ти перевершила саму себе.
Мар'яна лише лукаво усміхнулася. І пішла до столу взяти склянку води.
- Мене звати Вільшанський Михайло Степанович і як ви всі  зрозуміли, я власник "Карпат" - Михайло звернувся до співробітників які весь час були поруч і мовчки спостерігали за всім, що відбувалося. - Останній час дохід "Карпатах" знизився і я хочу сам розібратися з причинами . Тому деякий час я житиму тут, але не як гість, а як директором. А це - Михайло показав на Віктора.- Степанюк Віктор Миколайович він буде моїм заступником. Якщо ви хочете дізнатися більш детальну інформацію про мене чи моє особисте життя, можете спитати у Ірини або Мар'яни. - Михайло підійшов до Мар'яни - Сьогодні в тебе був дуже насичений день, тому на сьогодні можеш бути вільна, але щоб завтра була на роботі.
- Велике дякую.- Мар'яна вклонилася Михайлу.- Дякую, що пан змилосердився і дозволяє кріпосній відпочити. - сказала з сарказмом Мар'яна і лукаво усміхнулася.
- Давай без цього, тобі це не до лиця. А якщо ти завтра не прийдеш на роботу то я знайду тебе  і привезу  сюди силою. Я не жартую.
- Навіть не сумніваюсь.
Михайло разом з Віктором пішли із зали.
- Що ти робитимеш? - Ірина звернулась до Мар'яни .
- Нічого. Працюватиму.  Цю битву не я почала, але я закінчу. Скоро він буде просити щоб я звільнилась ...