Глава 1

Мар'яна

Коли Мар'яна  прокинулася, то побачила прекрасний літній ранок. Але замість того, щоб насолодитися красою, вона неохоче пішла збиратись на роботу. Ось уже два тижні Мар'яна працювала офіціанткою в " Карпатах". Це був готельно-оздоровчий комплекс. Він знаходився на прекрасній галявині серед лісу. Так як в " Карпатах" був шведський стіл, то робота в Мар'яни була не важка. В її обов'язки входило приносити і  відносити марміди з їжею та посуд з другого поверху на перший. Але роблячи щодня монотонну роботу Мар'яні здавалося, що вона деградує. Але давши обіцянку Ірі , Мар'яна не могла її порушити . Іра була однією з небагатьох, кому вона довіряла і хто для неї був дорогим .Тому вона все-таки одяглась і пішла на роботу. Хоч у всіх офіціантів була форма, Мар'яна завжди намагалася одягатися стильно і бездоганно. Вона була педантом і зовнішній вигляд для неї багато значив. Адже людей завжди зустрічають по одягу а проводять по розуму. І в цих двох речах Мар'яна була майже бездоганна.  Не дивлячись на свої двадцять років, Мар'яна уже

знала чотири мови і вчилася на політолога і вже встигла пройти практику у обласній податковій. Сьогодні на ній була чорна, класична сукня, яка вдало підкреслювала її фігуру, червоні туфлі-човники  і такого ж кольору клатч.
Обід добігав кінця, Мар'яна сиділа за столом і дивилася як люди швидко їдять і спішать на процедури, Іра розказувала про чергове невдале побачення. І тут до зали заходить високий брюнет, одягнений у темно-синій діловий костюм, який вдало підкреслював його тіло.

Глянувши на нього, можна сміливо сказати, що він мрія багатьох дівчат. Ось тільки для Мар'яни він був людиною яку вона би не хотіла не тільки бачити, але й назавжди викреслити зі свого життя.
Побачивши Михайла, Мар'яна не повірила своїм очам. Тим часом Михайло наблизився до Мар'яни. Він узяв тарілку і вже хотів набрати їжу як Мар'яна його зупинила .
- Що ти тут робиш?
- Що такого в тому що власник хоче пообідати у  себе в готелі?- на обличчі у Михайла засяяла нахабна посмішка.
- Що? Який власник? Вільшанський, ти вже геть здурів?
Михайло усміхнувся ще більше, а згодом наблизився до Мар'яни і сказав - Мар'яна, ти справді унікальна людина, працюєш уже два тижні і навіть, не поцікавилася хто власник.
На обличчі у Мар'яни появилась ненависть.
- Нехай всі зберуться через годину на другому поверсі. Я хочу познайомитися з працівниками - сказав Михайло до директора  і вийшов із зали.
- Ти знала що він власник? - Мар'яна звернулась до Ірини .
- Звичайно ж ні. Звідки мені знати? Ти ж знаєш, що влаштувалась сюди тільки тому що батьки наполягли? Гроші мені треба навчитись заробляти 

, ніби тут можна щось заробити. Чекай чи ти думаєш що навмисно все це зробила?- в очах у Іри появилась образа. - Ти моя найкраща подруга. Я б не могла так тебе підставити.
- Ну добре, вибач, просто це виглядає як чийсь злий жарт.
- А може просто доля?- На обличчі у Іри появилась хитра посмішка.
- Ага доля, а ім'я  долі Вільшанський Михайло Степанович. Просто дехто все ніяк не може змиритися. І хоче остаточно зіпсувати мені життя. Але якщо той нахабний, самозакоханий, індюк думає що я буду на нього працювати і виконувати всі його забаганки то він глибоко помиляється.
На другому поверсі зібрались всі працівники і вже декілька хвилин мовчки спостерігали за Михайлом, який дивився у вікно.
- Михайло Степанович, всі зібрались, може почнемо - звернувся директор до Михайла .
- Ще не всі ось зараз прийде ще одна особа і ми почнемо. - сказав Михайло не відриваючи свого погляду від вікна.
До зали заходить розлючена Мар'яна і не звертаючи увагу на всіх присутніх іде до Михайла.
-Я більше ні хвилини не збираюсь тут бути-Мар'яна дає Михайлу заяву на звільнення.
Михайло уважно дивиться на неї і каже - Я не можу тебе звільнити.
Мар'яну переповнюють емоції, вона хоче сказати все що думає, але стримується і питає - Чому?
-Тут немає причини звільнення.
-Ти хочеш причину? Добре, буде тобі причина - Мар'яна іде в кінець зали і сідає за стіл і пише нову заяву.
Написавши нову заяву, вона віддає її Михайлу
-Причина звільнення - самозакоханий власник - Михайло читає вголос, а потім розриває її на шматки.
Мар'яну накриває хвиля обурення і ненависті - Ти що робиш? Чи ти думаєш я нову не напишу? 
Ти можеш хоч списати всі чисті аркуші, я всеодно тебе не звільню.
- Я можу поцікавитися чому? Ти не маєш права заставити  когось працювати на тебе!...