11 РОЗДІЛ / ЦІКАВІ НОВИНИ В РОДИНІ

Ранок починався, як і завжди, зі  світлого сонячного світла, що пробивається крізь тонкі штори. Я потягнулася і розплющила очі, готуючись до нового дня. Піднявшись з ліжка я чула як у ванній шумить вода, Адам збирається до роботи. Але щось було не так, голова паморочилася. Усе навколо стало дивно розпливатися, і я насилу утримувала свідомість. Здається ознаки постійного стресу даються в знаки. З кожною миттю мені ставало дедалі гірше. Усередині голови, і серце стукало так швидко, що здавалося, ось-ось вирветься з грудей. Я намагалася не панікувати й зосередитися на тому, наче невидима стіна між мною й навколишнім світом поступово ставала прозорою, але з кожним вдихом ставало дедалі важче тримати цю рівновагу.

Я почула, як хтось увійшов до кімнати, і, повернувши голову, побачила, що це був Адам. Його обличчя було стурбованим, але коли він помітив мій стан, воно одразу ж стало ще більш стурбованим. Він швидко підійшов до мене, і я відчула, як його руки підтримують мене заді. 

- Що сталося? - запитав він, його голос звучав немов із далека, але все ж був наполегливим. Я намагалася відповісти, але слова не складалися в повноцінні речення. Я тільки могла похитати головою

- Полежи трохи — сказав Адам, дбайливо укладаючи мене назад на ліжка. Він виглядав дуже рішучим. 

- Я принесу воду і подзвоню лікарю

-Не треба Адам, тільки води, будь ласка.

Я спробувала встати, але, помітивши, як усе перед очима закрутилося, знову впала назад. 

Адам повернувся з водою й акуратно напоїв мене, намагаючись не турбувати. Слова його були тихими, але наповненими занепокоєнням.

До кімнати постукали й Адам дозволив увійти. Надіюсь Адам мене послухав й це не лікарі, з дитинства їх боюсь.

- Сьюзан!!!

Таміла зайшла й одразу кинулась до мене.

- Як ти? Адам брав на кухні воду й сказав, що ти ледь не втратила свідомість.

Я через силу заговорила.

- Все добре, не треба переживати. Мабуть, треба більше відпочивати

Ледь усміхнувшись я подивилась на Адама, він, хоча стримував хвилювання, але трохи не виходило в нього.

- Може то через вчорашнє? - нахилилась до мене дівчина

- Через вчорашнє? - повторив Адам, а потім поглянув на мене.

- Вибач, що не розповіла, я не хотіла цим турбувати, ти ж знаєш.

- Знову мама, так?

- Там нічого серйозного, чесно.

Адам лиш подивився на мене, а потім перевів погляд на Тамілу яка помахала йому головую в різні сторони.

- Ееее, так не чесно, змовились тут проти мене.

Таміла гучно засміялась

- Все, я на вас образилась, йдіть звідси двоє, я хочу відпочити.

Чоловік підійшовши поцілував мене в кінчик носа та ледь усміхнувся. Таміла та Адам покинули нашу кімнату, а я просто дивилась  в одну точку на стіні. Не знаю скільки часу вже пройшло, але мені стало легше, й такі дивні думки почали в голову лізти. Спочатку я відганяла цю думку, вважаючи її безглуздою. Але всі ці дрібні ознаки стали складатися в єдине ціле в моїй голові. Різка зміна в моєму самопочутті, часті головні болі та навіть дивні смакові вподобання — все це виглядало як щось більше, ніж просто випадкове нездужання. Згадавши, що я пропустила кілька менструацій, я відчула, як холодний піт виступає на лобі. Ця думка ставала дедалі переконливішою

- Я вагітна. - я сама не очікувала, що сказавши в голос це буде так голосно. Я одразу ж закрила рот руками й не знала чи я була б рада такому зараз чи ні.

 "Та ну, я не буду таке робити" - видихнувши подумала я.

- Це просто стрес, нічого більшого, я не вагітна.

Ось я вже сиджу на краю ванної, намагаючись не думати про те, як б'ється моє серце і думки, як грозові хмари, збираються в моїй голові. Дивилася на тест, який я поклала біля раковини.

Секунди тягнулися вічно, поки я чекала, коли контрольна смужка не проявиться, а потім, наче якесь диво, почало з'являтися щось іще. Я стежила за змінами на тесті, і ось, зрештою, обидві смужки почали проявлятися.

Спочатку я побачила слабку другу смужку, яка почала вимальовуватися і ставати все виразнішою. Я не могла повірити своїм очам. Кожна клітина моєї свідомості була зосереджена на цій смужці, яку тепер було добре видно, такою яскравою і чіткою, що не залишала жодних сумнівів.

Моє серце забилося швидше, і я відчула, як по спині пробіг холодний піт. Спочатку була повна розгубленість, потім страх, і, нарешті, усвідомлення. Я не могла стримати сліз, що накотилися, і побачивши результат, сіла на підлогу, міцно притиснувши позитивний тест до грудей.