Розділ 5

-Привіт, ти неймовірна. 
Вона просто зніяковівши посміхнулася. І в мить в її руках я побачив той блокнот. Вона його тримала придбавши до грудей ніби обіймала його. 
-Але що ти хочеш мені сказати цим? До чого тут блокнот? Вона стояла, дивлячись на книжку, а потім підняла на мене цей прекрасний погляд і повільно почала підходити до мене. Її погляд ніби пронизував мене, а сама вона сіяла вся. Я зніяковів, її погляд, вона ніби хотіла мені дещо нагадати. І потім я згадав все. Всі лінії, всі мої невдачі і хороші моменти, тоді коли я горів тією ж справою. Але то вау, як вона мені то піднесла, попри невдачі я продовжував малювати, в мене так і не виходило, але вона мені показала, що був прогрес. 
Як вона змогла так зробити? - сказав я прокинувшись. Цілий день ходив і тільки поглядав на блокнот. Ніби бажання є, і ніби хочу, але боюсь. І ось нарешті я взяв його і той олівець який слугував як закладка у ньому. Я не довго думаючи що малювати почав. Муза є, я її знаю, всі черти обличчя, ці тоненькі ручки, ніби зі скла, і ці плавні її рухи, які зачаровують. Малюнки не виходили, яле я не викидав.  Я просто продовжував, бо настроєний я був сильно. Це було схоже на щось дивне ніби індивідуальний стиль у малюванні. Може в цьому щось і є, але ні. Я не до цього йду, треба працювати, щоб пропорції бути правильними. 
Я планував сьогодні не спати, а працювати і працювати, але на сьомому малюнку я не помітив як знову її побачив. Вона так щиро мені посміхалася, вона обійняла мене. В її очах я побачив похвалу в свою сторону і підтримку. 
-Ти прекрасна, дякую тобі, я попри все продовжуватиму малювати. Коли у людини є та хто його підтримує, то йому підвладні навіть гори.