Я забула, яке на вигляд весняне сонце

15. самотня посеред парку

Самотня посеред парку
Дощ пробивається у кожну шпарку.
Тканина куртки, просякнута водою -
Саме тоді відчуваю себе живою.

Закриваю свою парасолю,
Забираюсь від листя покрову
Сірі хмари над головою,
Краплі холодні не знають спокОю.

Я не хочу ховатись від зливи,
І не хочу тебе забувати..
Дотик руки, погляд тремтливий
Не в змозі я це приховати.

Подобається

#2110 в Різне
#510 в Поезія

Відредаговано: 18.06.2023