Глава 1. «Новий світ». Записи 1 – 189

По дорозі додому, хлопець ніяк не міг вирішити, що йому робити. З одного боку невідомо що за тим стеблом, а з іншого це можливість відкрити для себе нові краї. З цими думками він зайшов додому, але батьків там не було. Шукаючи по вулицях міста, він побачив їх серед натовпу у самому центрі міста. Зрозумів, що йому не вдасться щось дізнатись, повернувся додому до себе в кімнату. Взяв все необхідне, він залишив записку на кухонному столі, після чого закинув рюкзак на плече і покинув будинок.

О десятій годинні хлопець повернувся до квітки. Оріан вирішив, що буде іти «на осліп», тому торкнувшись стебла і дочекавшись коли відчиняться двері, він пройшов в середину. В ту же мить він опинився в квітці посеред вулиць і незнайомих йому людей. Обережно вийшов, він озирнувся. В цю мить всі мешканці побачили веселкове сяйво і повернулись до квітки. Побачив хлопця, вони стали радіти. Не розуміючи такої поведінки, він намагався знайти очима хоч якийсь закуток де можна сховатись. Але серед цього радісного натовпу був один чоловік, що стояв біля свого прилавку і спокійно розкладав продукти. Він наче нормальний. Промайнуло в голові хлопця, після чого він підійшов до цього прилавку.

- Доброго дня. – привітався, розглядаючи прилавок і іноді поглядаючи на чоловіка.

- Доброго. – спокійно відповів, не дивлячись на хлопця.

- Можете, будь ласка, підказати де я опинився і чого всі так дивно себе поводять. – озираючись прошепотів, намагаючись дізнатись більше і не потрапити на очі іншим, хоч це було і важко.

- Так ти не місцевий, - вперше подивившись на хлопця промовив чоловік. – Ти до когось іншого звернись, а мені не заважай працювати. – відвернувшись, він взяв коробки.

В його голосі чувся холодок і байдужість. Розуміючи, що такими темпами він нічого не дізнається, вирішив, що потрібно щось сказати. Або зараз, або ніколи.

- Зачекайте! Ви єдиний, хто спокійно відреагував. Допоможіть, будь ласка. А то я звідси нікуди не піду!

Останнє речення він вимовив настільки твердо, що і сам здивувався, але відступати не мав наміру. Зняв рюкзак, він сів поруч з прилавком і ще раз озирнувся. Всі так дивляться, наче НЛО побачили. Довго тут не вийде затриматись, я ж обіцяв до півночі повернутись, але казати про це не буду, а то і цей «шанс» проґавлю. Промайнула думка в Оріана, поки він розглядав все навколо.

В цю мить, побачив, що хлопець навряд чи кудись піде, чоловік вирішив ще раз все обміркувати. Він тут весь рік сидіти буде? Ох… не можна його залишати на ринку. Він всіх клієнтів мені «розлякає», але куди його дівати? Не треба було засилятись біля цієї «квітки». Вирішив, чоловік поставив коробки і обійшов прилавка, звернувся до хлопця.

- Я відповім на твої питання, але не тут. – він швидко поглядом обійшов всі прилавки, після чого додав, - Пішли до мене додому, - вказав  рукою на будинок, що знаходився позаду нього. – А то зараз всі тут зберуться через тебе.

- Дякую. – радісно  промовив Оріан, встаючи і забираючи свій рюкзак.

- Зараз, тільки магазинчик треба закрити.

Зачинив магазин, вони зайшли в будинок. Сів на кухні, вони почали розмову. Оріан, дізнавшись, що не зможе повернутись додому засмутився, а чоловік, розуміючи, що хлопець взагалі не знав на що йде,  запропонував йому пожити в його будинку, доки портал не відкриється. Змирившись з тим, що йому прийдеться тут жити, він вирішив, що за цей час зможе дізнатись багато нового. Тому в той же день, відправився пізнавати новий світ, прихопив свій блокнот.

«Запис 1.

Сьогодні перший день коли я опинився по той бік чарівної рослини. Зараз вже п’ята голина вечора. На даний час я зміг  дізнатись від продавця фруктів – Панкратія, що знаходжусь не менше, ніж за мільйон світових років від своєї рідної планети. А також багато про те, що сталось.

Перше. Цю квітку багато мільярдів років тому посадили на всіх планетах дві людини – Мірал і Селеста. Таким чином вони дали можливість подорожувати по всесвіту.

Друге. Я на цій планеті «зачинений» на цілий рік. Зі слів Панкратія, не дослівно: «Раз на тисячу років відчиняється портал в кришталевій квітці. Він дає змогу двом планетам у випадковій комбінації на цей рік з’єднатись. Люди з обох світів можуть пройти через портал лише два рази. Один раз в перший день відкриття порталу, а другий – через рік, в останній день.»

Третє. Як я вже встиг помітити то на мою появу дуже дивно відреагували. Майже так само як відреагували на «людей зі стебла» в моєму рідному містечку. Мені Панкратій пояснив, що я перша людина, яка з’явилась в їх містечку зі стебла.

Четверте. Про чарівну квітку знають загалом тільки дорослі. Саме тому мені було не відомо нічого про це. Нажаль, поки не вдалось дізнатись через що це розпочалось, але попереду ще цілих 364 дні.

Сьогодні 1 день. І на сьогодні це все, що вдалось дізнатись».

Відклав свій дослідницький блокнот, Оріан зітхнув і подивився на чарівний пейзаж, який перед ним показався. Він і не здогадувався, що неподалік такого містечка є такі чудові міста. Річка, що ховалась між горами і чудовий ліс навколо нагадував якусь казку. Прикрив очі, хлопець намагався звикнути, що цілий рік буде сам на сам, але дещо йому в цьому подобалось – його мрія побачити що там за зірками знаходиться нарешті збулась. …

«Запис 5. Особисте

Вже йде п’ятий день перебування на цій планеті. Сьогодні мені вперше вдалось зустрітись з донькою Панкратія. Він багато про неї розповідав, але вона виявилась ще прекраснішою. В неї чарівне ім’я – Хранислава. Мені здалось, що я її колись бачив, але то навряд чи, хоча, сподіваюсь, що цю таємницю я розгадаю.»

«Запис 5.

Сьогодні мені вдалося здійснити тільки одне відкриття. Я подорожував разом з Панкратієм іншими містами і зрозумів, що квітка є тільки в місті де мешкає Панкратій. Як він пояснив, то міста обирались випадково, але це ще потрібно перевірити.»