3

29 жовтня 202* року

Рано-вранці Черін їхала в автобусі в університет. В вікно бив краплями осінній дощ, вода химерними візерунками розтікалась по склу. В навушниках лунав «Гімн смерті» Юн Сім Док, і Черін знову згадувала, як подивилась цей фільм - один з перших, що вона побачила на волі... сцену в фіналі, як Кім У Чжин і Юн Сім Док танцюють на палубі корабля, перед тим, як зробити останній крок. 

Вона тоді уявляла, як танцювала б під цю мелодію з Мішелем і думала: «ні, я не вибрала б ні смерть, ні обов'язок, ні країну... якби Мішель був в моїх руках, хоч на ніч, хоч на мить, мені було б все одно, чи доведеться мені за це заплатити життями своїх батьків». 

Люди з сонними обличчями невчасно розбуджених сов виходили на зупинках, хтось заходив, школярі і студенти розмірено похитувались в такт музиці в навушниках.

 В плейлисті Черін ніжність старої пісні змінилась темним наспівом Type o Negative.

 Let me love you
 To death...
 A, ah, let me love you 
To 
Death. 

Слід від темної помади на келиху. Зв'язані чорною шовковою стрічкою зап'ястя.
 Черін посміхнулась своїм думкам. 

Вестибюль університету був прикрашений гарбузами з вирізаними очима і щербатими посмішками. На вікнах хтось намалював чорну павутину і приклеїв пластикових павучків. В автоматі з солодощами поблискували яскраві упаковки хеловінських цукерок. 

Черін підійшла до автомату з кавою, за спиною вже збирались охочі збадьоритись перед парами, і тут її покликала приятелька:
 - Черін-а! Ти капучіно замовляєш? Тисни дві, щоб я в черзі не стояла. Я тобі скину на картку!

Черін ще раз натиснула на кнопку і схопила другий паперовий стаканчик, розмальований кажанами на фоні повного місяця. 

Почекала каву, а тоді вже з двома стаканами підійшла до приятельки.
 - Тримай, онні. Як справи?

 - Не виспалась, - Дамі позіхнула. -  До двадцятої в студії була. А ти?

 - В бібліотеці. Теж допізна. 

Кім Дамі була ровесницею Черін, але та називала її як старшу сестру, бо Дамі - з родини чеболів. 
Черін так досі і не розуміла, чому багатійка хоче дружити з нею. Мабуть, для іміджу. Щоб постити спільні фото в соцмережах і показувати «я зовсім не така, як всі розбещені сини і дочки багатих батьків, я нікого не цькую, навпаки, підтримую». Черін нічого не мала проти. Їй теж подобалось робити ці спільні фото і постити у себе на сторінці, щоб батьки бачили: вона їсть самгепсаль в компанії дочки власника «Корпорації Кім і Сун». 

І, принаймні, Дамі не вчила її жити, не тягнула за компанію на побачення всліпу і не питала, чому в неї немає хлопця. Вони просто сиділи поруч на спільних парах, обговорювали ракурси, натурників і роботи для портфоліо. Ну, і інколи ходили в бар по п'ятницях.

Коли вони піднімались у ліфті, Дамі спитала: 
- Ти вже вирішила, де святкуватимеш Хеловін? 

Черін знизала плечима. 
- Та не знаю. П'ятниця... гляну, може, буде якийсь концерт. 

- Слухай! - вигукнула Дамі. - Давай зі мною і моїми подружками по школі в закритий клуб.
 
Черін не відповідала, думаючи, як ввічливо відмовити. Це ж дорого... Але Дамі продовжила:
 - Ти навіть не думай про гроші! Батько оплатив клуб і всі послуги на добу і сказав, що я можу запросити стільки подруг, скільки захочу.

 - Ааа, тоді чому б ні. 

Дамі усміхнулась:
- Пофоткаємось. Там цікавий ресторан з різними іноземними стравами. І гарненькі європейські хлопчики для компанії. 

Черін сонно протягнула: 
- О, я зрозуміла… фейкові бойфренди для соцмереж? Тільки екстра-класу? 

Дамі кивнула.
 - Угу. А для чого мені справжні стосунки? Щоб якийсь тип фарбував очі, щебетав про салони краси і подумки рахував гроші мого батька? Ні, four B рулить!
______
*Примітка: «чотири ні» - радикальний феміністичний рух в Південній Кореї, принципами якого є відмова від побачень, стосунків, шлюбу і народження дітей.