2

Флешбек 

Тільки Черін перейшла з дитсадка до школи, батьки за вечерею сказали їй, що дитинство закінчилось і казки теж. Тепер художні книги - тільки ті, що за програмою з літератури. За будь-що інше - покарання.

 - А побачу в тебе комікси чи мангу - заб'ю до смерті, - попередив батько. - Я тобі чесно кажу, Черін. Навіть не думай десь пискнути, що тобі погано. Тоді ще гірше буде. 

Вона склала долоні в благальному жесті.
 - Тату, я не розчарую тебе, я поступлю в університет в Сеулі.

Батьки пишались нею при людях, мати постила в соцмережах фото з шкільних заходів і фото нагород за перемоги в конкурсах. Наодинці ж мати, гортаючи стрічку в телефоні, могла кинути: «а от у моєї подруги дочка грає на піаніно, тебе є немає сенсу віддавати на музику, бо оцінки в школі поповзуть вниз... як же мені не пощастило з дитиною, ніяких талантів. Тільки заучуєш, і то, бо батька боїшся».

З часом, коли незграбна дитина стала перетворюватись на цілком симпатичну підлітку, додалося ще: «Ніяких симпатій у школі! Ніяких хлопців. Побачу, що хтось подобається - одразу батькові скажу, і ти знаєш, що тоді буде».

Хоча попередження було зайвим. У найкращій в місті школі учні бачили одне в одному не хлопців і дівчат, а конкурентів за бали, перемоги в конкурсах, похвали вчителів.

Але природу не обманеш.
Одного дня на ілюстрації в книзі Черін побачила його.

Починалось все буденно: урок з всесвітньої історії, розподіл тем... все, що стосувалось культури і мистецтва, розбирали собі більш нахабні дівчата... або навпаки, ті, хто вміли так прикинутися перед вчителем ледь не святими. Хлопці не відставали і теж вибирали кожен в чому більше розбирався. Коли Черін дісталось щось про військову тактику у Франції часів першої імперії, зірки класу тоненько, гидко захіхікали. Дівчинка і військова тема! От тепер ця заучка не справиться і вперше отримає «незадовільно». 

Черін сиділа в бібліотеці аж поки бібліотекарка не казала, що збирається закриватися. І в одній з книг... 

«Генерал Мішель де Вольмар. Аристократ з роду, що вів початок від хрестоносців... перейшов на бік революції... авантюрист, який здобував інформацію навіть тоді, коли це здавалося неможливим. ...Загинув у 1815 році під Ватерлоо». 

Черін не поспішала гортати далі... дивилась на портрет. Цей чоловік був наче зовсім з іншого всесвіту. Навіть з репродукції картини було зрозуміло - високий. Черін загуглила, який зріст був у ті часи вимогою для гусара. Ледь чутно охнула і затулила собі рот долонею. Тобто, це навіть трошки вищий за містера Сенда, який викладає англійську на курсах? 

Але містер Сенд, хоч і європеєць, відрізнявся від місцевих хіба що зростом і формою очей. А так - чорнявий, з темними очима, нічого особливого. Як всі.

 А цей... розкішне, як грива лева, біляво-руде волосся аж хотілось пропустити крізь пальці. Незвичні блакитні очі... в підручнику з культурології писали, що в Японії і Китаї блакитноокими уявляли саме демонів. Світла шкіра з розсипом веснянок. Безтурботна усмішка.

 Черін сфотографувала ілюстрацію на телефон. Тоді клацнула камерою ще кілька разів, зберігаючи інформацію, таблиці, список літератури. Все, посеред чого один портрет міг загубитися. 

Батьки два рази на тиждень перевіряли її телефон - і це не рахуючи програми батьківського контролю. 

Черін прикусила губу. Погортала галерею. Таблиці, схеми, скріншоти розкладів школи і курсів, скріншоти листувань з репетиторами, референси для малюнків - вона задумувалась про вступ на дизайн, художнє і кар'єру автора манхв... або, принаймні, на викладача малювання, але це в гіршому випадку. 

«Будуть питати, скажу що для проекту з історії або реф у художку». Але, їдучи в автобусі з бібліотеки додому, вона не читала підручник. Прикривши очі, уявляла собі де Вольмара. 

Посмішка. Розслаблена поза - наче він не сидів нерухомо, поки художник робив ескіз, а просто з кимось розмовляв. Тонка талія, підкреслена поясом з вишуканою вишивкою. 

Черін прийшла додому, поїла, сіла за підручники - але образ не йшов з голови. Підняла голову, тільки почувши голос батька: 
- Ти якась червона. Температури немає? Дивись, не захворій, бо через тиждень контрольна з англійської. Можеш іти зараз лягати спати. 

Вона впала в ліжко, навіть не роздягаючись. 
І їй снився красень-генерал, і як він веде її в повільному танці, під ніжні звуки скрипки.

Вона шукала будь-які згадки про нього в книгах. Читала форуми з історії. 

Історія, принаймні, не була під забороною. Не такий важливий предмет, як ті, що будуть на випускні іспити, але все ж інтерес, який не забороняли. Портрети можна було спокійно зберігати в галереї: це ж мистецтво. Старовина. І нічого навіть 14+. 

Хоча дещо з забороненого Черін вже гортала... манхви з стенду буккросингу в кафе біля бібліотеки або з книжкового кафе - це можна було гортати в закладі і поставити назад на полицю. Маркіз де Сад в англійському перекладі - хтось з курсів приніс, і весь потік гортав тонку книжку з повістю про страждання Жюстіни на перервах, ховаючись під сходовим майданчиком на першому поверсі. 

Забутий кимсь на лавці в парку жіночий журнал з любовними оповіданнями. Ніхто не знав, про що вона думала, коли малювала.

Вона вступила на ілюстратора до університету в Сеулі. І, коли вперше опинилась одна, в крихітній зйомній квартирі... видихнула, навіть не вірячи: сама! 

Батько і мати за десятки кілометрів, у них робота, вони не приїдуть... Вона повнолітня і вже ніхто не має права перевіряти її телефон чи речі! 

На вечірці на честь вступу Черін майже не пила, хоча одногрупниці і вмовляли. 

Але навіть пара крихітних ковтків соджу зняли бар'єри, і, повернувшись до квартири, Черін ввімкнула телевізор і вперше вибрала  фільм про любов, що межує з божевіллям. Дихання збивалось. Вона думала про Мішеля і хотіла намотати його прекрасне волосся на кулак, притягнути його до себе владно, не лишаючи вибору, і вчепитися в шию укусом, залишаючи на блідій шкірі червоний слід.