Глава 10

- Це був він? - запитав раптом за моєю спиною голос, і я аж сахнулася.

Зовсім забула про Максима з цим Рестом і його гидотним дзвінком та неприємною розмовою!

Макс стояв за спинкою дивана і похмуро дивився на мене.

- Це був батько твоєї дитини? - його погляд був повен співчуття.

- Так, - кивнула я.

- Покидьок, - коротко кинув Максим, вийшов із-за дивана і сів поряд.

Мені раптом захотілося, щоб він обняв мене, як вчора. Але він просто сидів, мовчки дивився на мій телефон на підлозі, який знову почав грати улюблену музику, що викликала тепер у мене не веселощі, а жах. Ми сиділи й чекали обоє, поки телефон замовкне. І за хвилину, нарешті, запанувала тиша. Так, Рест не любив, коли його ігнорували. Уявляю, як він зараз гнівається на мене.

- Рест - це від Орест? - спитав Максим.

- Угу, - промовила я. - А це була вона?

Максим поглянув з нерозумінням.

- Твоя наречена? Це була вона щойно? Джульєтта, - пояснила я.

- А-а-а! - посміхнувся чоловік. - Ні, ти що! Ця дівчина переслідує мене від першого ж дня, як я тут з'явився два тижні тому! Нав'язлива особа. Зайшов у магазин і купив хліба. І ще мав необережність сказати їй комплімент, що має приємну усмішку…

- Я бачу, ти всім незнайомим дівчатам кажеш компліменти при першій зустрічі, - буркнула я, згадавши, що й мені Максим щось таке казав. Наче, що я симпатичні гостя…

- Мене мама вчила, що дівчатам це подобається, - скривився Максим. - Тепер добре подумаю, чи взагалі першому вітатися. Але.., - він обережно продовжив. - Мені не сподобалося, як ти розмовляли з тим… Рестом. Така бойова дівчина, а з ним ти наче кролик перед удавом… Треба було…

- А мені не сподобалося, як ти вів себе з тою Джульєттою. Навіщо сховався? Теж міг би їй сказати чітко й твердо, що не бажаєш її переслідувань. Дівчина вже набудувала таких грандіозних планів! Майже вийшла за тебе заміж! І цілувалася з тобою сто разів, і по десять разів за ніч ти доставляв їй приємні моменти… За її словами, ти статевий монстр, Максе! Невтомний у ліжку! - мене дратувало все це, чомусь хотілося говорити неприємні слова й огризатися на правду, яку Максим сказав мені. Адже я справді з Рестом була інша: м'яка й безпорадна... Дурепа, коротко кажучи.

- Та нічого в нас не було! - звився Макс. - Одного разу зайшов до магазину, то вона почала наїжджати з неоднозначним пропозиціями. Довелося…

- Мене це не цікавить! - відрізала я.

Хотіла ще щось додати зле, обурливе, негарне, аж раптом я побачила, що на екрані розкритого ноутбука вистрибнуло повідомлення з поштової скриньки.

Я кинулася до ноутбука й відкрила пошту. Там був лист із повідомленням, що мій акаунт було заблоковано, гроші за оплату повернено. Я вже розчаровано хотіла закрити скриньку, але в ній знову вигулькнув новий лист. Потім ще один, і ще один. Три листи від незнайомих адресатів, але всі вони мали назву “Знайомство у “Впевненості”, претендент номер…”. У кожному був номер: один, два, три.

Ура! Отже, за час перебування моєї заявки на сайті “Впевненість” все-таки деякі учасники платформи змогли побачити її і навіть підтвердити участь у моєму шаленому відборі!

- Що там? - спитав Максим, зазираючи через плече. Він був так близько, що я чула його дихання на щоці. Обернулася, щоб відповісти, й наші обличчя, очі, губи опинилися дуже близько, нас розділяли якісь кілька міліметрів. Я завмерла, заскочена такою близькістю, ми зустрілися поглядами.

Не знаю, як Максим, а я втонула в блакиті його погляду. В голові стало порожньо й приємно. Ох, Господи, таке я відчувала, коли вперше побачила Реста і почала в нього закохуватися! Ні! Я не вляпаюся знову в ту саму халепу! Досить того кохання! Це просто фізичний потяг! Кажуть, у вагітних жінок це буває. Їм хочеться більше пестощів та інтиму. Я знаю цього чоловіка неповні два дні! Марто, тримай себе в руках!

- Претен… Претен.. Ден… Претенденти на шлюб зі мною, - нарешті змогла вимовити я все речення й різко відвернулась, аби уникнути гіпнотичного погляду Максима. Його дихання лоскотало шкіру на щоці. - Завтра всі приїдуть. Як я й просила в заявці.

Я швидко почала відкривати листи один за одним. Так! Саме завтра зранку було призначено зустріч з моїми “женихами”. Як же добре, що моє оголошення все-таки трохи провисіло на сайті знайомств! За ці п'ятнадцять хвилин, вирваних у безжалісного Реста, доля підкинула мені аж трьох претендентів! Супер, Марто! За тиждень я все зможу! І вийду заміж!

Раптом я відчула легкий дотик до моєї шиї. Чи це були пальці Максима, що пройшли невагомим пестливим мазком по шкірі, чи його губи? Але стало так приємно й незвично, що по спині та руках прибігли сироти і я забула, як дихати.

- Що ж, ти не зупинишся, я вже зрозумів, - промовив він мені просто в вухо. - І скільки в тебе претендентів? - його шепіт зводив мене з розуму. От, зараза, треба з цим щось робити, ми просто хазяйка і квартирант! І в нього є наречена! Та ще й додатково Джульєтта!

- Троє, - нарешті видихнула я, але вже не оберталася до нього, боялася себе.

- А можеш записати ще четвертого? - раптом спитав Максим. - Я теж хотів би спробувати…

Він піднявся з дивану і став поряд, глянув серйозно і пояснив: