Глава 9

Дівчина вийшла, а я раптом подумала, що добре було б завести великого злого пса. Щоб бігав біля хати і не підпускав до порогу таких мегер, як ця потіпаха. Я в дитинстві мріяла про собаку, але батьки так і не дозволили мені завести домашнього улюбленця, пояснювали це тим, що у квартирі псу буде важко, мало місця, та й вигулювати його слід кожного дня і не один раз. Вони ж увесь час були в роз’їздах, а я то у знайомих на час їхньої відсутності, то в школі майже цілий день… А в селі для собаки роздолля, воля! Він любив би мене, а я його…

Я вже хотіла повернутися до дивана, щоб поговорити з Максимом про цю неприємну жінку, гм, Джульєтту, про драпіжну ситуацію, бо вона мені не дуже подобалася, аж раптом почула, що дзвонить мій телефон. Мелодія на ньому стояла смішна і весела: я дуже любила мультфільм ‘Гравіті Фолз” і поставила на смартфон мелодію із цього мультика.

Схопила телефон і побачила, що дзвонить Рест. Серце забилося, як навіжене. Відповісти чи ні? Говорити чи не говорити з ним? Я почала сумніватися, неприємна паніка накрила мене мандражною хвилею. Проте руки самі зробили все за мене: пальці натиснули на зелену кнопку на екрані і я почула голос того, від кого малодушно втекла.

- Марто, привіт. Це Рест, - почула я знайомий голос.

Рест завжди першим починав розмову по телефону, навіть не сумнівався, що це я, що втрапив туди, куди хотів додзвонитися. І жодного разу не дожидався мого “Алло!” чи “Слухаю!”.

- Хотів з тобою поговорити. Куди ти зникла? Варвара говорить про якесь твоє звільнення. Що за маячня?! Ми почали новий проєкт! Ти підписала контракт! Та я не про це зараз. Що це за історія про відбір на сайті знайомств? І дитина! Яка дитина? Пошук якихось женихів? Ти що, з глузду з'їхала?

Рест наїжджав, як танк. І звідки він дізнався про мою вагітність? Я ж нікому не розповідала! Раніше, ще навіть учора, я почала б виправдовуватися, щось пояснювати, а зараз мовчала, збираючись із думками й опановуючи себе, щоб не розридатися в телефон. Не хочу бути слабкою! Особливо тепер, особливо перед Рестом.

- Де ти поділася? Чому не сказала мені, що вагітна? Від кого?

Тут вже я не витримала:

- А давай ти, Ресте, здогадаєшся з трьох разів, від кого я вагітна!

- Чому ж не сказала мені? - він навіть не зробив паузи, щоб продемонструвати здивування, тільки незадоволено видихнув.

Напевно, був упевнений, що від нього, адже я, така закохана й наївна дурепа, берегла йому вірність, навіть подумати про інших чоловіків не хотіла, бо в думках був лише він, коханий Рест. Цей чоловік знав мене, як облуплену.

- Я якраз хотіла… Тоді, коли тобі подзвонила… Ти знаєш, хто, - я не могла вимовити ім'я суперниці, в горлі запершило. 

- Марто, повертайся. Ти повинна.., - він додав у голос металу. - Я маю знайомих лікарів, які зроблять це швидко. Ти повинна позбавитися цієї дитини!

У мене відняло мову. Я не вірила своїм вухам: Рест говорив кошмарні речі.

- Який у тебе строк? Скільки ти вже вагітна?

- Трохи менше місяця, - вихопилося в мене, а потім я одразу ж пожалкувала, що розповіла про це.

Рест мав наді мною якусь гіпнотичну владу. Все-таки я була ще закохана в нього, навіть дуже. Якби він сказав, що все це, про що розповіла мені Варвара, брехня і щоб я поверталася, що він кохає мене, я покинула б все і зразу ж помчала б до нього. Так, я розуміла, що це дурна затія, що вже нічого не буде так, як раніше, але кохання така штука, що не може зникнути отак одразу, за бажанням.

- Я не хочу позбавлятися цієї дитини, - проговорила я через силу. - Я чула, ти одружуєшся. Вітаю! Просто забудь про мене. Про нас… Я хочу залишити її собі. Ми не будемо втручатися в твоє життя…

- Марто, якщо ти вагітна від мене, як ти стверджуєш, я вимагаю зробити аборт! Ти не маєш права мене ослухатися! Я проти! І так, я одружуюся з Мар'яною. От якраз у ній я впевнений. Вона вагітна від мене. Адже в нас із тобою були просто зустрічі для власного задоволення, а з нею в мене справді було все сейозно. Я нічого не обіцяв тобі... Тому мені не потрібні проблеми. Ти обов'язково повинна це зробити! В мене намічається грандіозний стрибок у кар'єрі та матеріальне зростання, а ти псуєш мені всю картину! Чорт, я повинен бути впевнений, що потім ти не шантажуватимеш мене. Мені запропонували стати провідним менеджером транснаціональної компанії в Барселоні, - в голосі Реста почувся прихований тріумф. - А тут якась.., - він стримався, не облаяв мене. - Ти загрожуєш моєму майбутньому, Марто. Я страхуюся і убезпечую своє подальше життя…

- А моє про моє життя ти подумав? - приголомшена жахливими словами Реста, я осміліла, бо ніхто не захстить мене й моє майбутнє дитя крім мене самої.

- Ти отримаєш непогану компенсацію від мене, - промовив цей покидьок. - І я оплачу операцію, - наче подачку кинув. - І що це за вигадки із якимсь відбором? Я знаю цей сайт, у мене там працює знайомий. Він сказав, що видалить твоє оголошення протягом години. Адже ти його оплатила, і поки вони не повернуть гроші, оголошення повинно висіти на платформі. Але його незабаром заберуть і тебе заблокують.

- Що? Звідки ти дізнався?

Він не відповів, ігноруючи моє запитання.

Ох, Боже, Рест знав про моє оголошення на сайті “Впевненість”! Але звідки? Ідея народилася  буквально годину тому, а лист я відправила хвилин п’ятнадцать назад! Це нонсенс! Він що, якось прослуховує мої розмови і стежить за мною? Та не може бути! А потім я згадала, що Рест знав пароль від моєї пошти. Мабуть, почав шукати мене, почувши про звільнення від Варвари, почав перевіряти пошту в надії знайти мене, бо я зникла несподівано і він не знав, де я. А може, на його пошту і телефон прийшло сповіщенні про новий лист із сайту знайомств, що заявку прийнято й розміщено. Звичайно, лист прийшов на мою пошту, але вона, напевно, стояла і на його смартфоні. Та запросто!