Глава 1

- Анічка добре поїла, все пюре з'їла і вже спить, - говорила мама, показуючи по відеозв'язку мою сплячу булочку.

Донечка солодко сопіла в моєму дитячому ліжечку, з яким мама за багато років так і не захотіла розлучитися і ось тепер те знадобилося.

- Припини уже дзвонити, Машо. Це навіть якось образливо. Ти що рідній матері не довіряєш?

- Мамо, ну що ти таке кажеш? Звісно ж я тобі довіряю і дуже вдячна, що ти погодилася посидіти за Анічкою.

- Ви ж моя сім'я, - сказала мама. - Як там соте? Готове? Спробуй. Воно має бути солодкуватим, Машо. Якщо кисле, то додай цукру та протушкуй додатково п'ять хвилин.

– Готове. Не кисле, мамо, я ж все за твоїм рецептом зробила, – сказала я.

- Ти куштувала його чи вважаєш так тому, що "за рецептом"?

- Звичайно куштувала, мамо. Я ж сама зацікавлена в тому, щоб страва вийшла смачною.

- Добре тоді. Я кладу трубку, а ти давай у порядок себе приводь. Бо чоловік скоро з роботи приїде, а ти як чунька.

- Мамо…

- Все, все!

- Якщо що, одразу телефонуй, - почала була я, але в трубці вже були лише короткі гудки.

Зробивши глибокий вдих, я наказала собі заспокоїтись. Мама мене виростила, має досвід. І вона обожнює внучку. А отже, все буде добре. Відклавши телефон, зробила крок до обіднього столу. Той уже був накритий. Біла скатертина, витончений посуд, натерті до блиску прилади та пузаті келихи. Свічки.

Переконавшись, що все ідеально, попрямувала до ванної кімнати. Швиденько прийнявши душ, нанесла на все тіло зволожуючий парфумований лосьйон. Вдягла красиву мереживну білизну, куплену спеціально до нагоди. Погляд зачепився за бірку на бікіні. Розмір на ній був на два більше, ніж той, що я носила до вагітності. На жаль, за ті десять місяців, що минули з пологів, я не встигла повністю повернути колишню струнку постать. Весь вільний час йшов на малу і будинок, займатися собою не було коли. Ну нічого. Дан мене любить, у нас чудова донька та щаслива родина. А фігура – це так, дрібниці. Схудну з часом, нікуди не подінуся.

Сьогодні дев'ять років від дня нашого знайомства. Збожеволіти, як біжить час.

Саме з цього приводу я і наважилася вперше залишити доньку на ніч із мамою, щоб приготувати коханому чоловіку сюрприз. Романтична вечеря, а потім ніч кохання. Ми останнім часом рідко з ним... А ось сьогодні чудова можливість усе надолужити. Усередині тужливо подряпнуло від того, що коханий, здається, забув про річницю. Вранці жодного слова не сказав і традиційний букет білих троянд і подарунок не подарував.

- Він весь у справах, Машо, - пробурмотіла собі під ніс, розчісуючи волосся. - Зі шкіри геть лізе, щоб нас забезпечити.

У чоловіка станція технічного обслуговування. Невелика, звичайно, зате своя. Довгі роки невтомної роботи та моя підтримка призвели до такого результату – наявності власної справи.

Висушивши волосся, я вклала його м'якими хвилями. Вони гарно обрамляли обличчя і спускалися до лопаток шовковистою золотаво-русявою пелериною. Підкресливши олівцем від природи густі брови, я торкнулася тушшю вій, а на губи нанесла краплинку блиску з перламутром. Ух, давно не фарбувалася. Якось не було до цього. Пройшла до кімнати, відчинила шафу, де вже чекала сукня. Ніжно-блакитна, із завищеною талією та глибоким декольте, вона красиво підкреслювало груди та чудово приховувала проблемні місця. Не дарма я на неї чотири місяці помалу відкладала.

Одягнувшись, я милувалася собою у дзеркалі. Як же чудово почуватися знову красивою молодою жінкою, яка приділяє час догляду за собою.

Повернувшись на кухню, подивилася на годинник. Восьма вечора. Коханий має приїхати з хвилини на хвилину.

Я подивилася у вікно. За ним залите променями вечірнього сонця подвір'я. Все у зелені, затишне та сучасне. Багато тіні, лавочок, дитячий майданчик. Незабаром ми з Анічкою зможемо гратися там.

Згадала, як ми з Даном познайомились. Я була студенткою, зразковою домашньою дівчинкою, а Дан – стрітрейсером. Чи варто говорити, що я втратила голову від кохання? Але й він не "поматросив і кинув", як пророкувала мама, а через рік після початку нашого роману зробив пропозицію. Немов наяву я знову побачила красиву літню терасу ресторану, величезний букет червоних троянд і коханого на одному коліні біля моїх ніг. Почула тремтіння у його голосі і відчула як теплий обруч каблучки охоплює мій безіменний палець після сказаного крізь сльози “так”.

Піднявши праву руку до світла, замилувалася тим, як промені вечірнього сонця грають у камінчику на каблучці. Ось уже вісім років вона на моєму пальці разом із обручкою... А мама відмовляла від цього шлюбу. Стверджувала, що ненадовго все з таким, як Дан.

Пів на дев'яту… Цікаво, що його затримало? Можливо, заїхав у магазин, щоб купити мені букет квітів? Значить, все ж згадав…

Таймер на мультиварці пискнув, сповіщаючи, що розігрів закінчився, і я знову запустила його. Пройшлась по квартирі, зазирнула до дитячої. Серце защеміло від того, що мала не тут. Захотілося зірватися, поїхати та забрати її. Але я згадала слова моєї подруги Карини про те, як важливо проводити час разом із чоловіком наодинці щоб із стосунків не зникала романтика. Анічка з моєю мамою. Все буде добре.

Дев'ята. О пів на десяту. Стало тривожно. Раптом щось трапилося? Взявши телефон, я зателефонувала до чоловіка. Слухавку він узяв не одразу. На задньому плані голосно грала музика.

- Алло, Дан! А ти де?

- Машуню, ми з пацанами вирішили по склянці пропустити, - весело озвалася трубка. - Ти не чекай, лягай спати.

Горло стисло від образи. На очі навернулися сльози. Забув! Він забув про нашу річницю.

- Добре, - видавила я і поклала слухавку.

Подивилася на накритий стіл, на свою сукню… Стало дуже гірко та прикро. Я стільки готувалася, а він… Просто взяв та забув! Пішов відпочивати з друзями в п'ятницю, як ні в чому не бувало! Захотілося поїхати та забрати доньку, але вже пізно. Та й мама причепиться з питаннями... Ні, не робитиму цього!