6. Ти ж не забудеш про ту угоду?...

Того вечора я не чую, коли брат повертається додому, мабуть, це трапляється пізно, коли я вже сплю. Перед сном я чомусь думаю про Дениса, мені цікаво дізнатися щось про його минуле життя, з того, як він скупо говорить про себе, я роблю висновок, що в нього є якась таємниця. Але навряд чи він нею поділиться… Хіба що потім, коли ми краще дізнаємося одне про одного…

Вранці я виходжу до сніданку, щоб побачити брата, хоча я часто цього не роблю, бо мені лінь було вставати так рано. Але сьогодні я прокидаюсь ще о шостій, чомусь не спиться, лежу і думаю про ту угоду. Перебираю в пам’яті всі випадки, коли Марк давав мені якісь папери на підпис. Але я могла і щось забути, я взагалі неуважна, а у юності була ще неуважнішою. 

Нічого не згадую, тому швиденько приймаю душ, одягнулася і йду в їдальню. Брат уже сидить за столом, він дивиться на мене трохи здивовано. 

— Що це ти так рано встала? — запитує він мене.

— Просто не спиться, — відповідаю я, сідаючи за стіл і наливаючи собі чай. — Ти ж не забудеш про ту угоду? .

— Не забуду, — бурмотить він. 

Бачу, що брат хоче сказати ще щось, але все ж мовчки пʼє свою каву.

— Ти вчора пізно повернувся, — кажу я. — Якісь, може, проблеми? 

— Красиві дівчата — моя постійна проблема, — хмикає він, беручи до рук тост із шинкою, сиром та овочами. 

— Дивись, бо ти все мене хочеш заміж видати, а можеш першим одружитися, — кажу я трохи насмішкувато. 

— Та ні, я знаю, що і як робити, Ліно, — він теж усміхається. — Вагітними робити їх не буду, діти мені не потрібні, принаймні, зараз. 

 — Але ж чоловіки так мріють про спадкоємців…

— Може, в якихось дебільних мелодрамах чи книгах, — він сміється. — В реальності чоловіки мріють тільки про хороший секс з красивою дівчиною.  

— Ну що ж, тоді я рада за тебе, — я дивлюся на нього. — А ти казав, що можеш мені дати в керування якийсь нічний клуб, ти правда можеш це зробити? 

— Чому ні? — він усміхається. — Але будь готова, що працювати треба буде в другій половині дня, і самій потім в цей час тобі сильно не потусити. Треба буде тримати все на контролі і постійно спостерігати, принаймні, перший час. Ти впораєшся з таким?

 — Думаю, мені пора вже зав’язувати з тусовками, — кажу я. — Я хочу бути серйозною бізнес-леді, а не жити за рахунок чоловіків. Хочу ні від кого не залежати. 

— Ну, якщо ти так хочеш, працюй, я тільки за, — він знизує плечима. — Однак не думай, що це буде так просто. 

 — Ти ж мені покажеш усе і розкажеш? 

— Ну, один вечір виділю, на питання по ходу справи теж буду відповідати, але возитись з тобою постійно не зможу, Ліно, — відповідає брат. — Бо під моїм керівництвом багато клубів, і всіма треба займатись.

 — Нічого, я швидко з усім розберуся, — кажу я. 

Насправді мені не дуже треба цей клуб, але я вирішила трохи “запудрити мізки” брату, щоб він не надумав якось шкодити мені. Після слів Дениса, що він може бути небезпечним, я вже вирішую не згадувати про адвоката і не злити його. Хай поки що думає, що я все обміркувала за ніч і вирішила задовільнитися його пропозицією щодо клубу. 

— До речі, як там твій новий охоронець? Все нормально? — запитує Марк. — Він у нас в клубі працював недовго, тож я ще не встиг познайомитись з ним ближче і не знаю, що він за людина. 

 — Ну він наче досить серйозний, — кажу я. — Видно, що свою справу знає. Але я особливо з ним і не говорила,  ти ж знаєш,  для мене головне, щоб обслуговуючий персонал не був нав’язливим…

— Ну, це правильно. Ти купила собі щось нове для того прийому? Якусь шикарну сукню і тому подібне? Записалась на макіяж, зачіску? — раптом питає брат. — Прийом вже за два дні.

Я згадую про цей прийом і відчуваю роздратування. Якось мені зовсім не до нього, інші справи здаються нагальнішими. Але відповідаю з усмішкою:

— Якраз сьогодні збираюся поїхати по магазинах, ну і запишусь на макіяж та до перукаря, на котру годину той прийом, нагадай?...

— Всі збираються на шосту, — відповідає брат. — Але я, можливо, поїду з дому на пару годин раніше по іншій справі. Доберешся сама? 

— Так, думаю, Денис мене відвезе, — я радію, що не доведеться їхати в машині з братом. — А може мені взяти його з собою і на сам прийом, ну хай перебуває десь поблизу, стежить, чи не буде нікого підозрілого? Я все ще боюся після того випадку, коли мене хотіли викрасти…

— Ну, хіба що так, — хмикає брат. — Але щоб не терся біля тебе. Ти маєш зосередитись на сині винуватця торжества.

— Ну, чому він має тертись коло мене, — я знизую плечима. — Це непрофесійно, а він не такий дурний…

— Він може й ні, а от… — брат на секунду замовкає. — Загалом, Ліно, я тобі вже казав про це. Охоронець має знати своє місце, тоді все буде нормально.

 — Сподіваюся, що син винуватця торжества теж буде знати своє місце, — хмикаю я. — Бо той попередній, з яким ти мене знайомив, відразу ж почав розпускати руки…

— Чоловіки люблять очима і руками, — знизує плечима Марк. — Не будь сніжною королевою. Я не кажу тобі одразу розсувати перед ним ноги, але й бути надто високомірною теж неправильно. Він дуже хороша партія для тебе, Ліно.