Розділ 29. Повернення до безтурботних днів

Я натиснула на дзвінок. За хвилю двері прочинилися – мене привітала усміхнена голова Алекса.

– Привіт, заходь, – ласкаво посміхнувся він, пропускаючи всередину.

Сьогодні тут знову усі зібралися. Славко та Іванка були разом на кухні, Андрій знову грав у якусь відеогру на приставці. Настя про щось говорила з Богданом. На кухні засвистів чайник, щось упало, я почула, як Іва свариться на Славка.

– Піду, допоможу їм, чи що… – Алекс замислено попрямував на кухню.

Я увійшла до вітальні, привіталася з Андрієм, той кивнув. Богдан на мить припинив щось говорити й перевів погляд на мене.

– Легка на згадці, – пробурмотів він. – Сідай, саме про тебе говорили.

– Про мене? – я вигнула брову.

– Авжеж. У Насті була цікава теорія і я не міг не погодитися. Ти бачила символ сили Рувіна?

– Ага… дивний він якийсь.

– Варто зазначити, що малюнок з’являється не просто так. Він зазвичай відображає сутність здібності. Наприклад, коли Настя забрала силу Славка, у неї на плечі з’явився символ стихій – коло поділене на сектори, на яких були відповідні позначки. А ось глянь… коли вона забрала силу Рувіна з’явилася буква «М».

– І що ж це означає?

– Це було по-перше. А по-друге, що у тебе, що у Рувіна вельми цікава аура, – Богдан зняв окуляри. – Зовсім інша, ніж у звичайних людей… навіть у нас. Словами пояснити не зможу. І я не міг зрозуміти, чим же у вас аура ця така особлива, доки Настя не поцікавилася у мене, чи бачив я ауру уві сні, коли зустрівся з Магом. Тоді я то пригадав.

На його обличчі заграла лукава посмішка. Мене лякав його погляд.

– До чого ти це все ведеш? – обережно поцікавилася я.

– Є теорія. Ти ж змогла розвинути у Насті здібність, правильно? А пригадай ще тих людей, яких використовував Рувін… багато хто з них мав здібності, але вони не належали ні до Хортів, ні до Лебединських. Тобто, їм здібності дав Рувін. Розумієш? Ви обоє і є Магами… наяву.

– Це… якісь нісенітниці, – відмахнулася я.

– Ой, а як засоромилася! – пирхнув Алекс, що спостерігав за моєю реакцією. – Що, усвідомила усю свою могутність?

– Я й так знаю, що я всемогутня! Просто… це якось дивно – назвати мене Магом. Ви ж казали, що це якась містична особа, що дарує вам сили, чи не так? І хіба він не один? Щось не сходиться…

– Я говорив неодноразово з Андрієм, з його слів Маг виглядав зовсім по-іншому, ніж у моєму сні, – мовив Богдан. – А потім заради цікавості поспілкувався з Вадимом Лебединським… за його описом Маг як і в Андрія. А от я, Іва, Свят пам’ятаємо його зовсім іншого. Юлю… як виглядала людина у твоєму сні? І що він тоді казав?

– Я… не пригадаю.

– Але все зводиться до того, що ти й Рувін і є тими самими Магами. Можливо, їх ТАМ є багато… але не нам знати. Можливо, двоє із них вирішили переродитися у нашому людському світі. Можливо, саме цим можна пояснити ваші перевтілення у снах. Інакше – як? Ви не звичайні люди, це точно…

– А хто? Істоти? – я весело гмикнула. – Поживемо – побачимо. Якщо чесно, мене не надто тривожить, хто я є насправді…

– Брешеш! – мене хтось ззаду стукнув по потилиці. Ну, не хтось, а сам Алекс.

– Ай! Ти… дурак! – я рвучко обернулася, смачно зарядивши йому по щоці.

– Тц, битися навіщо?

– Перший почав.

– Ви як малі діти, чесне слово… – похитав головою Андрій, відірвавшись від гри. – До речі, а що там з Рувіном? Силу то в нього забрали, а як щодо того, що він уже натворив? Буде йому за це якесь покарання?

– Наразі його долю ще вирішують, – Богдан діловито поправив на носі окуляри.

– Поки що я просто відправила його додому… – мовила я. – А ще в нього тепер є особистий охоронець. Хлопець із силою ставати невидимим, а ще дуже вправний і тихий. Ну, Рувін то про нього знає, але можна не тривожитися, що його сім’я щось запідозрить.

– Так, поки що Рувін Краєвський на домашньому арешті, – додав Богдан. – Щодо його покарання… відповісти перед законом він не може, адже ми фактично знищили усі докази. Звісно, ми це не для нього робили. Просто потрібно було загасити той спалах серед людей, тому ви оголосили той аккаунт фейковим, розповсюдили інформацію у мас-медіа про те, що їх усіх надурили і це всього лише збіг обставин. Звісно, у поліції досі відкрита справа про ті містичні злочини, але Рувін свого часу добре замів усі сліди, тож його звинуватити буде важко. А єдиним свідком його злочинів була лише ти і те… дивним способом.

– Ага, уві сні, – пирхнула я. – Доки я спала, то бачила, як він убивав людей – такий вдалий аргумент!..

– У таке точно ніхто не повірить, – посміхнувся Алекс.

– І на жаль, інших доказів ні в кого немає, – Богдан зітхнув. – Тому покарання йому вигадуватимемо ми…

– А не достатньо буде, що ми у нього силу забрали? – втрутилася Іванка, заходячи у вітальню. – Я бачила, що він і так мучається, бідолашний… після такої всемогутності раптом стати звичайним.

– Собі я такого не побажаю, – чесно призналася я.