Розділ 2

Та мить, перша довгоочікувана перемогла, подарувала Елі віру. Вона зрозуміла, що хоч маленькими крочками, проте все ж може просуватися до бажаних вершин. І почала докладати до цього максимум зусиль, часто забуваючи про все інше. Кастинги, репетиції та усілякі виступи в невеличких барах чи кав’ярнях, забирали в дівчини багато енергії і на роботу вона вже повзла. Хоча й розуміла, що мусить знову й знову повертатися до столика адміністратора готелю, де їх з сестрою прихистили власники.

– Де це ти поділася? Я взагалі не встигаю. Сьогодні якийсь наплив людей. Всі щось бронюють, скасовують. Телефон просто розривається, а мені час на тренування. Залишилося мало часу,– говорила Тоня в роздягальні, вбираючись у черговий спортивний костюм, з якого визирнула спеціальна перепустка зі значком талант-шоу.

– Стривай, то ти таки пройшла?!– вигукнула Еля та кинулася обіймати сестру. Вона раділа, проте водночас засмучувало те, що сама досі не отримала ніякої відповіді.

– Не хвилюйся. Впевнена, і ти пройдеш. Але мені вже справді варто бігти. Сумніваюся, що вони мене чекатимуть. Так ще й місце втрачу,– скачучи на одній нозі та на ходу поправляючи кросівок на іншій, прокричала Тоня і гупнула дверима.

Еля ж вкотре перевірила електронну пошту і з досадою відповіла на, як вона зрозуміла, черговий телефонний дзвінок за сьогодні. Тихий голос жіночки насторожував, а те про що вона говорила… Еля не одразу зрозуміла, що це взагалі не стосується готелю, а телефонують саме з талант-шоу. Ну хоч так, бо взагалі перестала сподіватися, що отримає відповідь.

– Пробачте, але ви не пройшли. Ваша анкета була заповнена останнього дня. На той момент залишалося лише одне місце у вашій категорії. Проте будемо раді бачити вас наступного року.

–Дякую,– сухо кинула і вимкнулася. Неочікувано.

Так, Еля розуміла, що фактично сама винна. Ніколи не потрібно робити все в останню секунду. Але ж це почуття несправедливості, що немов душить зсередини. Його то нікуди не подінеш. Мусиш жити пліч-о-пліч з ним аж до нового кастингу наступного року.

Елі ж і цього разу було тяжко, а що буде тоді? Так, перша перемога окрилювала, давала відчуття того, що все можна здійснитися. Проте коли доходило до справи, а саме подачі анкет, ця впевненість зникала, розсіювалася так швидко, що й не помітиш. Якби не Тоня… На цей кастинг вона якраз встигла в останні години переконати Елю здійснити той крок. Проте чи наважиться молодша з сестер Вітрук наступного разу?