Глава 51

Кіра хвилювалася: ну коли з'явиться Алекс? Вона обвела поглядом гостей у фешенебельному особняку Крузов і невдоволено видихнула: їй повідомили, що будуть тільки найближчі друзі сімейства, але простора світла вітальня була заповнена гостями. У ній зібралося щонайменше сімдесят людей. Це були багаті впливові люди у дорогому одязі з натягнутими усмішками на випещених обличчях.

Кіра подумала, що у Круза-старшого своєрідне уявлення, як саме необхідно зустрічати сина після виписки з лікарні. Але сперечатися з ним вона не наважилася. Її думка у цьому питанні нічого не означала. Залишалося лише старанно уникати спілкування із присутніми. Більшість із них чудово знали один одного, а ось вона не була відомою, і це, мабуть, турбувало їх навіть більше, ніж сама нагода для сьогоднішнього заходу. Вони перемовлялися між собою і скоса, але делікатно поглядали на її бік.

Кіра злилася. Круз не потрудився хоч якось уявити її присутнім. Вона не знала: зробив він це спеціально чи ненавмисно залишив її в їхній згуртованій однорідній зграї на розтерзання. Доводилося смирно стояти осторонь і чекати на момент зустрічі з коханим чоловіком нарівні з усіма іншими. Дівчину дратувала та обставина, що Круз-старший усіма силами не допускав її до свого сина, постійно знаходячи відмовки. Алекс нібито сказав, що зустрінеться з нею лише тоді, коли буде готовий до цього. Кіре, звичайно, це не сподобалося, але довелося упокоритися, адже заради зустрічі з коханим вона готова перетерпіти і це.

Нервова і занепокоэна, вона рахувала хвилини до його появи. Її дратувала загнітальна обстановка, що запанувала навколо, а також повна невизначеність у відносинах з чоловіком. Якою буде реакція Алекса на її присутність у цьому будинку? Може, він зовсім не хотів її бачити, тому Круз-старший так старанно присікав будь-які її спроби побачити Алекса та поговорити з ним?

Кіра гнала тривожні думки і намагалася сконцентруватися на майбутній зустрічі. Як би там не було, але вона має переконатися, що з ним усе гаразд. А ще треба зізнатися у своїх почуттях...

Хід її хвилюючих думок перервала поява Ендрю Круза. Він був один, без дружини. Кіра спостерігала, як він вітається з усіма присутніми по черзі, приділяючи свою увагу однаково всім. Тримався Ендрю як завжди зарозуміло. Втім, серед багатіїв, що зібралися, поводитися по-іншому було неможливо. Про себе Кіра молилася, щоб Ендрю її не помітив або хтось із гостей досить довго утримував його увагу до появи Алекса. Але Ендрю раптом зупинив на ній блукаючий погляд і тут же пильно подивився на неї. І навіть наполеглива балаканина молодої панночки поруч не втримала його на місці – він, негайно відкланявшись, стрімко попрямував до Кіри.

Лише кілька секунд – і миловидний демон з'явився перед нею власною персоною. Його трохи розпатлане волосся обрамляло гарненьке обличчя, ніби він був манекенником, що тільки-но закінчив зйомку для гламурного журналу. На обличчі його з'явилася двозначна усмішка, і він безпардонно обвів її поглядом з голови до ніг. Його анітрохи не бентежило, що вся чесна компанія дивилася тільки на них.

– Кіра Ештон, – протягнув він, смакуючи кожне слово, як дороге вино.

Кіра приготувалася дати відсіч. Як же вона його ненавиділа! Цей бридкий тип викликав у ній огиду одним своїм виглядом. Але вони були на очах у всіх, і це змушувало її триматися з гідністю.

– Не треба так дивитися на мене, – попередив Ендрю. – Не то у всіх складеться неправильне враження про нас із тобою. Навіщо нам плітки?

Вона повільно відвела погляд убік та окинула поглядом аудиторію. Безсумнівно, Ендрю мав рацію.

– А як щодо вас, містере Крузе? Ви й надалі безцеремонно розглядатимете мене? – Запитала Кіра з глузуванням в голосі.

– Маю право, адже я розлучений і вільний як вітер у полі. І взагалі, ти себе бачила збоку? Тут усі присутні чоловіки в думках мають тебе в найнеймовірніших позах, – засміявся він.

Кіру його виправдання тільки розлютило, вона схрестила руки на грудях: цей жест завжди допомагав їй зібратися.

— Та кинь ти ці дурні образи, — дражнив далі Ендрю, свердливши її хижим прищуром гарних очей. – Вирішила увійти до нашої родини, а досі не зрозуміла, з ким маєш справу…

Кіра незрозуміло подивилася йому в очі, поглядом вимагаючи пояснень.

– Ох уже ці жінки! – глузливо обурився він. – Думаєш, я не в курсі подій? Помиляєшся. Я вже відвідав свого племінника, – додав він останню фразу пошепки.

І Кіра вперше за весь час від дня їхнього знайомства побачила на обличчі Ендрю м'яку усмішку і навіть схвалення.

Кіра вражено заморгала. Він ніби читав її думки і засміявся.

– Ти звикнеш, обіцяю. Згодом навчишся приймати нас такими, якими ми є. Ми ж лише «живодери», – розсміявся він, потішаючись неоднозначною реакцією Кіри.

Шум у вітальні вивів Кіру зі стану повного подиву, і вона перевела свій погляд з Ендрю у бік входу.

– О, мабуть, усіх попередили, що Алекс приїхав, – зауважив Ендрю суєту прислуги та гостей. – Наш батько – знатний любитель показухи, втім, ти вже й сама про це знаєш.

Кіра як не намагалася, але не могла зібратися з думками. Вона холодно посміхнулася Ендрю. Той для неї здавався останнім на землі людиною, з якою б вона стала безтурботно говорити про всяку нісенітницю. Вона була просто не готова до цього. Можливо, колись потім вона постарається все переосмислити, але поки що його слова не справили на неї належного враження.