Глава 47

Чорний автомобіль представницького класу заїхав на територію лікарні. Попереджувальний водій пригальмував одразу біля воріт у достатній відстані від центрального входу. Круз-старший, що сидить у ньому, розгнівано дивився на натовп репортерів біля головного корпусу, які перебували поки що в якомусь анабіозі. Вони були немовби зомбі в очікуванні запаху крові або своєї чергової жертви, готові накинутися і розірвати будь-якої миті.

Круз запанікував, чоло його зморщилося в гармошку, а на переніссі пролягла глибока зморшка. Як упоратися з таким скандалом та його наслідками? Вже вранці всі засоби масової інформації будуть трубити на весь світ про трагедію сімейства Круза-Фіверлі. З жахом уявив заголовки газет і задумався: галас підніметься такий, що про стабільну роботу бізнесу можна забути. Доведеться купу лайна розгребти, затикати роти ненажерливих важливих журналюг пачками стодоларових купюр не один рік, щоб вони не тріпали нерви своїми показовими викриттями і розслідуваннями. Все, спокійне життя настав кінець. Одного нагодуєш, а десять інших з'явиться. Ще й Ендрю полетів так не вчасно.

– Давай заїдемо з торця будівлі! – Скомандував Круз водієві і набрав телефон помічника, який вже чекав його всередині приміщення.

– Гребані репортери окупували головний вхід. Підозрюю, що й біля чорного входу та сама картина. Ти поки вийди до них, збреши щось, відверни увагу, а я спробую з паркування увійти непоміченим.

Авантюра вдалася. Через кілька хвилин Круз влетів у лікарню і з усіх ніг поспішив до відділення реанімації. Нерви на межі. Де його хвалена витримка? Круз ніяк не міг прийти до тями і безмірно турбувався про сина. Адже йому зателефонували серед ночі та повідомили, що Алекса розстріляла з вогнепальної зброї у власній квартирі його дружина. Сина у тяжкому стані доставили до найближчої лікарні. Батько не міг у це повірити, був приголомшений до глибини душі. Сидів у своєму ліжку і нервово хапав повітря ротом, ледве впораючись із хвилюванням та панікою. Але через десять хвилин він підняв усі зв'язки. Алексом уже займалися найкращі лікарі. Його одразу попередили, що ситуація настільки критична, що син міг померти будь-якої миті. Тож Круз не йшов, а біг до палати реанімації.

Як тільки він з'явився у відділенні, ціла юрба людей збіглася до нього. Це були головлікар лікарні, черговий лікар, представники поліції та люди Круза. На щастя, адвокати приструнили поліцію і ті лише діловито стояли осторонь. Чого вони чекали, доки було не ясно. Сам Круз відвів у бік лікарів з єдиною метою: прояснити собі справжню ситуацію зі здоров'ям сина. Він ледве стримував хвилювання.

– Що з моїм сином?– Випалив з ходу він, вимогливо дивлячись на лікарів.

Ті переглянулись. Головлікар дав підлеглому знак говорити відверто, без таємниці.

– Ситуація критична. Усього в тіло чоловіка увійшло дві кулі, одна з яких потрапили в черевну порожнину і зачепила життєво важливі тканини органів. Куля частково роздробила кісткове утворення, і найгірше, що уламки зачепили кровоносні судини, а це спровокувало кровотечу. Час відіграв вирішальну роль. Він втратив надто багато крові. Нині його оперують. Складно дати прогноз, містере Круз, – чесно зізнався лікар.

Але він ніби не реагував на них. Всемогутній Круз стояв, опустивши плечі і глибоко занурившись у себе.

Лікарі переглянулися, помітивши замішання чоловіка. Вони вирішили тактовно залишити його наодинці з горем. Нині слова були марною тратою часу. Потрібен був результат. Але у випадку з таким тяжким пацієнтом залишалося лише сподіватися та чекати. Лікарі схилялися до песимістичного розвитку подій. Швидше за все, доведеться незабаром повідомити батька сумну звістку.

Круз підніс руку до голови і потер скроню. У цей момент він виглядав втраченим і змарнілим. "Господи, не дай Алексу померти!" – Вперше в житті благав Круз. Він ледь помітно похитнувся. До нього миттю підбігла медсестра і запропонувала допомогу, але він рішуче відштовхнув її руку. Як би там не було, він нікому не покаже свого болю.

– Не потрібно! – скомандував він. – Все в порядку.

Хоча серце вискакувало з грудної клітки. Треба якнайшвидше взяти себе в руки, інакше і його відвезуть до палати. Він потрібний синові. Батько жестом покликав помічника, і той миттю з'явився перед ним.

– Розкажи мені докладно, як усе сталося.

– Поліція неохоче ділиться інформацією. Але ми маємо потрібні зв'язки. Буквально щойно я отримав докладний звіт. У них немає сумнівів, що… – помічник зам'явся, делікатно підбираючи слова.

– Чорт тебе забирай, не мямлі, говори як є! – розлютився Круз.

- Ваша невістка розстріляла Алекса впритул. Розрядила в нього майже всю обойму. На щастя, вона промазала кілька разів. Ну а останню кулю вкинула собі в голову. Копи зараз допитують свідку, а потім візьмуться за родичів.

Круза пересмикнуло. Він згадав про Кіру. Адже вона поїхала до Алекса.

– Свідок Кіра Ештон? – Запитав він у помічника.

Той забарився.

– Начебто, я не особливо цікавився нею. З'ясувати?

– Вона врятувала життя моєму синові, а вони його замкнули в поліцейській дільниці. Ідіоти! - вийшов із себе Круз, розв'язуючи тугий вузол краватки і зриваючи його з себе. - Скажи адвокату, щоб зараз же вирішив це питання. Займися нею, зроби все, що необхідно. Допоможи! - Закінчив пригніченим тоном Круз.