Глава 46

Алекс пройшов у просторий хол. Змучений і спустошений, він відчинив двері своєї квартири і знехотя увійшов до неї, нервово шпурнувши ключі на стіл. Вони дзвінко впали на поверхню, подряпав дорогий матеріал стільниці. Він подумав, що зараз переодягнеться і спуститься в бар на першому поверсі. Йому не хотілося залишатися одному, пити на одинці міцний джин, що глушить болючий серце біль. Кіра, мабуть, зараз з'ясовує стосунки з батьком. Його рвало на частини від ревнощів, але він намагався тримати своє слово і зможе погодитись з будь-яким вибором.

Алекс зняв піджак, кинувши на підлогу, почав розстібати запонки на сорочці, дивлячись у величезні панорамні вікна на нічне місто, що світиться. У склі він побачив відбиток своєї квартири. Йому здалося, що на дивані хтось сидить, і він різко обернувся.

На дивані сиділа Аманда.

Алекс не зрадів пізній гості.

– Амандо, хіба я неясно висловився в машині? – Розгнівався він, здивовано оцінюючи зовнішній вигляд дружини.

Вона переодяглася. На ній була весільна сукня. Макіяж так само залишився зіпсованим: чорна туш розтеклася під очима і розмазалася. Волосся причесане в невигадливу зачіску, в них наспіх заколота фата, яка зрушила набік.

– Не хочу я дивитися на це чортове плаття, дай мені спокій! – прошипів Алекс і злісно жбурнув запонки убік – вони розлетілися.

Аманда підібгала губи і заплющила очі, а потім сказала:

– Я була така щаслива, що виходжу за тебе заміж. Вибирала цю сукню із сотень. Хотіла подобатися тобі. Але ти навіть не помітив, як гарно воно виділяє мої груди. Тобі на мене завжди було наплювати, - вона скривилася, наче з'їла лимон.

Алекс придивився до дружини. З нею явно було щось не те. Крім дурного вбрання, вона поводилася дивно, ніби була не в собі. Невже так засмутилася через його слова про розлучення? Але що б там не було, чоловік не збирався її заспокоювати та переконувати. Їм обом краще пережити це один раз. Якщо вона хоче висловитися насамкінець, він потерпить. Аби якнайшвидше дала розлучення.

– Амандо, та зрозумій же ти, що без мене тобі буде краще, – сказав Алекс, вважаючи це очевидним.

Його дружина застигла, а потім її губи затремтіли від злості.

– Як ти смієш таке говорити? Я люблю тільки тебе! – люто закричала вона.

Алекс заціпенів. Та що діється з цією жінкою? Він не помічав за нею раніше нічого подібного. Вона завжди виглядала окриленою, веселою та безтурботною.

– Амандо, тобі краще поїхати. Я викликаю водія.

– Ні,– скомандувала вона, – не треба, я вже нікуди не поїду.

Алекс похитав головою і подумав, що нічого страшного не станеться, якщо вона переночує у його квартирі. З усього видно, що Аманда не в собі. Завтра він зателефонує її батькові і все пояснить. А поки що треба було змусити зняти цю безглузду сукню.

– Гаразд, можеш залишитися, але я зараз іду. Візьми щось із мого одягу. Ти ж не збираєшся спати в цій сукні? – Алекс втомлено видихнув.

Він хотів просто напитися. Як усе набридло...

– І ти нікуди не підеш, – сказала Аманда.

Алекс скривився і незрозуміло дивився на дружину.

Вона повільно встала, розправила лівою рукою спідницю весільної сукні, незграбно поправила фату, через що вона остаточно безнадійно провисла. Дівчина радісно посміхнулася. А потім дістала з-за спини пістолет та направила на Алекса. Його очі звузилися, а обличчя запекло.

– Амандо, кинь пістолет, це не іграшка, – попросив Алекс.

Вона тримала в руках Colt 1911 року. Це був досить масивний пістолет. У її маленькій руці він здавався більшим, ніж звичайно. Алекс знав, що стріляти із такого пістолета жінці досить важко. Товщина рукояті через використання набоїв великого калібру та наявність механічного вичавного запобіжника не спрацьовують при нещільному обхваті. Тому Аманда зі своїм маленьким пензлем мала постійно контролювати зусилля долоні. Звичайно, Алекс був не впевнений, але сподівався, що вона блефує і не вміє стріляти. Інакше все станеться незабаром, адже вона не має стільки сил, щоб довго контролювати зброю.

– Я знаю, що це не іграшка, – розгнівалася вона, поставивши курок на бойовий взвод.

Він зрозумів, що дружина має намір убити його.

– Поклади пістолет і давай поговоримо, – спокійно попросив Алекс, хоч душа похолола.

Він гарячково розмірковував: якщо вона вистрелить у нього, віддача буде досить сильною і пістолет різко підкине вгору. А це означає, якщо пощастить, він зможе продовжувати рухатися після першого пострілу і в нього буде секунда, щоб зреагувати та усунути наступний постріл.

– Я не даю тобі розлучення, Алекс Круз, – сказала вона і прицілилася.

– Стривай! – Крикнув Алекс і відчайдушно кинувся на неї.

Але ледве зробив крок, як відчув різкий біль у животі. Він зупинився і похитнувся, опустив очі вниз і побачив кров, що швидко розтікалася по білосніжній сорочці. А потім ринула друга хвиля болю – гостра і велика. Голова моментально закрутилася. Він відчув, як у нього влетіла ще одна куля, через що він упав на підлогу і почав непритомніти.

Аманда підійшла до нього, посміхнулася і зі словами «кохаю тебе» вистрілила собі в голову. Він уже нічого не розумів і не сприймав, його миттєво та безповоротно накрила пітьма.