Глава 33

Знемагаючи від болісного почуття розпачу, Круз несвідомо прагнув виправити свою провину перед Кірою. Він не міг чекати ранку.

Через високі панорамні вікна всю квартиру заливало місячне світло. Тихою ходою Алекс попрямував до кімнати, де вона спала. Дівчина здавалася йому застиглою статуєю неземної краси. Підкоряючись своєму бажанню доторкнутися до неї кінчиками пальців, Алекс торкнувся її щоки. Але навіть цього вистачило, щоб відчути жар. Бажаючи переконатися в страшній здогадці, він приклав руку до її чола.

 У Кіри была високу температуру, вона горіла. Алекс спробував її обережно розбудити, але коли зрозумів, що його спроби марні, почав трусити її за плечі. Схоже, вона була непритомна. Переляканий і схвильований, тремтячими руками він набрав телефон доктора Фарела. Той дав чіткі інструкції, що робити до його приїзду. І Алекс, незважаючи на пізню годину, зателефонував економці і глухим від переживання голосом поцікавився, коли та бачила Кіру і в якому стані була.

– Господи, що трапилося? – запитала Сара, не стримавшись. – Та вона не їла нічого кілька днів. Тільки й сиділа на терасі і дивилася в далечінь. Знаєте, вона була дуже засмучена. Я намагалася вмовити її поїсти, але вона все відмовлялася.

Алекс насупився ще більше і зблід. Сара говорила йому раніше. Але він був такий злий на Кіру, що вважав це грою. Втім, голод не міг стати причиною її хвороби.

Алекс дочекався доктора Фарела, і цей час видався йому вічністю.

Лікар оглянув Кіру. Він дізнався дівчину, яку лікував раніше, і невдоволено глянув на Алекса.

– Поясніть, хто і навіщо довів цю жінку до такого стану? Її слід терміново госпіталізувати. Пульс слабкий.

Алекс завмер на місці.

– Робіть все, що потрібно, – тільки й зміг сказати він у відповідь.

Фарел подивився на бліде обличчя Алекса Круза, який перебував у стані глибокого стресу. За всі роки їхньої співпраці йому ніколи не доводилося спостерігати такий розгублений стан завжди впевненої в собі молодої людини. Утім, у цій ситуації було щось ненормальне. Зараз не було часу в усьому розбиратися.

Через годину Алекс стояв у палаті поряд з Кірою. Їй збили температуру, але організм був виснажений, і їй поставили крапельницю. Він дивився на її проколоту голками ніжну шкіру руки, і його охопила жалість. І хоч лікар пояснив йому, що погрози для життя Кіри немає, його серце нило від свідомості своєї провини. Алекс просидів поруч із нею всю ніч. Він дивився на неї, тримав її за руку.

– Пробач мені, – шепотів він.

Чоловік знав, що вона не чує його, але було так важливо сказати їй, що на душі:

– Я так потребую тебе. Сам не знаю, чому. Правильно було б відмовитись від тебе, знаю. Але у мене не виходить. І ось ми тут.

Він глянув на Кіру і зрадів, що вона спить. Бо сам собі здався ідіотом. Але продовжував говорити, і від того легшало.

– Так, ти маєш рацію. Завжди мала рацію. Ти гідна найкращого. Але чорт забирай, як пересилити себе і дати тобі піти?

Алекс дивився на неї так довго, ніби чекав на відповідь.

Через кілька днів Кіра остаточно прийшла до тями. До цього вона прокидалася, але не була довго бадьорою. Її організм було справитися зі слабкістю, вона багато спала. Їй повідомили, як і чому вона потрапила до лікарні. Але Кіра не стала пояснювати, що коли відчула себе погано, вона не мала можливості навіть зателефонувати до лікарні. Вона була одна в замкненій квартирі без доступу до телефону. Вона навіть спробувала докричатися до охорони, але її спроби були марними.

Кіра подивилася у вікно з тугою та болем у серці. Відчуття  суворої реальності змусило знову задуматися про її жалюгідне становище і про те, на які нові приниження прирече її Алекс. Тепер вона серйозно міркувала, що гірше: в'язниця чи бути іграшкою Круза? Він лише один раз продемонстрував їй своє ставлення до неї, і це було болісно бридко.

Так, вона завжди вважала себе сильною жінкою, але тепер не була такою впевненою. Одна справа працювати до знемоги, жертвувати всім заради кар'єри, але ситуація, в якій вона опинилася, давно вийшла за межі розумного. Тепер Кіра була в безвиході і втратила можливість керувати своїм життям. Мати зрадила і підставила, її справжній батько, найімовірніше, хотів використати її у своїй грі з Крузами. Що ж до Алекса, то все зрозуміло. Він хотів її тіло і тепер насолоджувався перемогою. Він мстився і не поспішав розлучатися зі своєю іграшкою. Кіра заплющила очі і постаралася втихомирити в собі гнів, образу і розчарування.

Алекс – чоловік, який звик отримувати своє за будь-яку ціну. Вона самовільно віддала себе йому в руки. Чи був у неї інший вибір? Кіра перебирала варіанти сотні разів. І нічого не могла вигадати. Крузи знищать її одним клацанням пальців. Можна звернутися до Райта, але в цьому випадку її втягнуто у війну і все, що відбувається зараз, здаватиметься забавою на тлі нескінченних судових засідань та інтриг. Це буде справжнім пеклом. Крузи ніколи не віддадуть своє і тим більше знайдуть спосіб помститися.

Погані думки перервала поява доктора Фарела. То був чоловік зрілих років із проникливим поглядом. Він привітався.

– Доброго ранку, міс Ештон, – він усміхнувся їй, у відповідь Кіра лише видавила з себе подобу посмішки. – Як ви себе почуваєте?