Глава 19

Як і сказав Алекс, відрядження до Італії було формальним. Зустріч відбулася у розкішному ресторані в обід. Її познайомили із представником компанії – Тоні Біяджо. Якщо можна було б описати його одним словом, Кіра назвала б його хитрун. Він метушився і багато говорив. А коли побачив Кіру, викотив очі здивовано. Його низький зріст давав йому можливість безсоромно розглядати її груди. Він анітрохи не зніяковів, коли вона впіймала його погляд на собі. Алекса ж цей Тоні, схоже, дратував, бо він мовчки слухав його, підперши обличчя рукою. Кіру трохи смішило його поведінка. У Алекса був вигляд людини, що стримує в собі бажання трощити все довкола.

Як і підозрювала Кіра, їх лише запевнили, що все гаразд і немає причин сумніватися. Хоча Тоні явно брехав і викручувався як міг. Прощаючись, він вручив Кірі візитку і ще раз змірив її з голови до ніг хтивим поглядом.

Коли Алекс та Кіра залишилися одні, офіціант підніс їй букет квітів зі словами:

– Ці квіти вам.

Кіра, дивуючись, оглянула величезний букет червоних троянд і знайшла в ньому записку. Вона подивилася на Алекса, обличчя якого видавало невдоволення.

– Це від Біяджі, – сказала вона Алексу, прочитавши записку.

– Як люб'язно з його боку. Цей нахабний виродок безцеремонно вирячився на тебе весь час, – роздратовано сказав ревнивець, відпивши вино з келиха.

Кіра попросила офіціанта поставити квіти у воду.

– Тепер і я впевнена, що вони провертають щось у нас за спиною і, схоже, не мають наміру виконувати свої зобов'язання.

Алекс сердито глянув на неї, через що в дівчини побігли мурашки по шкірі.

– Це вже ясно. А мій батько дуже впертий.

– Може варто його розговорити Біяджі?

– Що ти маєш на увазі? – різким тоном промовив він.

– Він запрошує мене на вечерю, – коротко сказала вона.

Якби Кіра знала, якою буде реакція Алекса, то нізащо б не запропонувала нічого подібного. Він моментально розгнівався, та невдоволено стиснув щелепи.

– Як саме ти збираєшся його розговорити? Невже переспиш із ним? – роздратовано пирхнув він.

– Звісно. Я ж сплю з усіма. З тобою, твоїм братом. Чим Тоні гірше? – весело сказала вона, бажаючи легенько тріснути його чимось по голові.

Він зухвало зустрів її погляд. І Кіра усміхнулася у відповідь.

– Мені не обов'язково спокушати його, щоб дізнатися про те, що мене цікавить.

Алекс глянув на неї з іронією.

– Я забороняю тобі зустрічатися з ним, – категорично заявив він.–Я сам вирішу це питання, будь впевнена. Вже завтра він дасть мені все, що потрібне.

Кіра уважним подивилася на такого обожнюваного нею чоловіка. Вона нітрохи не сумнівалася: буде, як він сказав. Якби вона не знала його досить добре, то подумала б, що він її ревнує. Але це зовсім не так. Мабуть…

– Гаразд, якщо ми все вирішили достроково, можливо, ти хотіла б подивитися місто? Я люб'язно погоджусь побути твоїм гідом, – запропонував Алекс, але тон його звучав наполегливо.

Дівчина посміхнулася.

– Я не можу відмовитись. Не кожен день випадає нагода отримати такого симпатичного гіда у своє розпорядження, – засміялася вона.

Тепер настала черга Алекса посміхатися.

Цей день вони провели разом, абсолютно забувши про непорозуміння та умовності. Їм було добре. Вони гуляли містом, їли стрітфуд і насолоджувалися спілкуванням один з одним. Алекс ловив себе на думці, що відкрита і весела Кіра подобається йому ще більше, ніж стримана та завжди зібрана. Він потопав у променях її посмішки і вперше не дивився на жодну іншу жінку. Вся його увага була зосереджена на єдиній та неповторній Кірі. Як же він її хотів! Шалено хотів!

І почав розуміти, що бажає не лише її тіло. Йому хотілося бачити в її очах вогонь у відповідь. Іноді Алекс ловив на собі її ніжний, лагідний погляд і від цього в його душі все переверталося. Але Кіра, з властивою їй обачністю, швидко ховала свої справжні почуття за маскою дружелюбності. Вона поводилася з ним виключно тактовно та тримала дистанцію.

Вони спілкувалися, жартували, сміялися, але весь цей час Кіра жодного разу не допустила навіть натяку на близькість. Як же це засмучувало Алекса і ще більше будило в ньому бажання завоювати її. Саме в цей день він утомився боротися із собою і зізнався: він не може відмовитися від неї. Вона потрібна йому як невідомий раніше наркотик.

Гуляючи, вони опинилися на майдані, де пари танцювали під музику. Коли Алекс, незважаючи на протести Кіри, вивів її на танцпол, вона дуже зніяковіла. Але він був задоволений, бо виявилося: у світі є речі, здатні змусити цю жінку розгубитися. Він притис її до себе і закружляв у танці. Кіра чудово рухалася під музику. І її гаряче жіночне тіло, притиснуте до нього, сильно хвилювало його.

Алекс поцілував Кіру, хоч знав: вона нізащо не допустить чогось більшого між ними. І хоч він сердився і знемагав від вимушеної сексуальної помірності, на його величезне здивування йому не хотілося торкатися до жодної іншої жінки. У його голові засіла нав'язлива ідея: він хотів отримати лише Кіру.

Дівчина відчувала поцілунок Алекса на своїх губах, і їй здавалося, що вона падає в бурхливу гірську річку, стрімкий потік якої не може зупинити. Вона провела чудовий день. Все було так добре, що навіть не вірилося у реальність того, що відбувається. Чи вона брехала собі, чи Алекс вміло грав її почуттями, але Кірі здавалося, що він закоханий у неї так само, як і вона в нього. Було безглуздо припускати цю думку, не те що вірити в неї. Таке неймовірно п'янке, легке почуття закоханності та тепла, запах Алекса зводили з розуму. Хмільна і трохи розгублена, вона не наважувалася зупинити поцілунок.