Глава 16

Ранок наступного дня розпочався для Кіри з дзвінка матері.

– Алло, Кіро. Ти збираєшся мене відвідати? Як можна спати у такий час?!

Кіра сонно подивилася на електронний годинник біля ліжка. На циферблаті світились цифри 10:05. Так, справді.

– Мамо, я сьогодні обов'язково приїду.

– Увесь час прошу тебе приїхати. Моя старість – це нудьга та розуміння того, що я абсолютно самотня…

Дівчина усунула слухавку, щоб не слухати нескінченний потік докорів матері. Коли голос стих, вона знову приклала слухавку до вуха.

– Мамо, я люблю тебе, навіть будучи поганою невдячною дочкою. Скоро буду.

Мати кинула слухавку. Цілком очікувано.

Кіра підвелася з ліжка і потяглася. Дивно, але на душі було легко і радісно, ​​як у юності, коли всі складнощі здаються незначними.

Вона пальцями торкнулася своїх губ і посміхнулася. Вчора її цілував Алекс, і це було так чудово! Вона не признається у цьому нікому. Кіра вже й забула, коли їй було так само добре, як учора.

Алекс умів зробити свою жінку центром уваги. Дивовижний чоловік! Встояти перед ним може лише сліпа чи глуха. Якщо не зовнішність, його вміння переконувати зроблять свою справу.

Сем Гарвел сидів у новому кабінеті Кіри. Для нього не було секретом або відкриттям, що завжди цілеспрямована Кіра досягне свого і обійме бажану посаду. Звичайно, коли вона розповідала йому про дурну мрію її батька, Сем, відверто кажучи, вважав витівку безглуздою. Серед безлічі варіантів та відкритих перед нею дверей вона прагнула вибрати найскладніше. Він не засуджував її, а радше захоплювався, згадавши її зовсім молоденькою і наївною, з палаючими очима і шаленим бажанням вчитися і підкорювати світ.

Ось уже кілька місяців вона уникала його, вигадуючи всілякі відмовки. Він чудово знав, чому вона так поводиться: скривджена його зрадою. І хоча вже пройшло досить багато часу, Кіра ничього не пробачила і не забула. Тому він прийшов до неї сам. Сподівався все виправити.

Як дивно було усвідомити, що Кіра – його ідеальна жінка. Який дурний він був, відштовхнувши її тоді. Насправді, він боявся. Вважав: якщо покаже їй свою прихильність, вона обов'язково захоче сім'ю та дітей. А тепер Сем мріяв зробити її своєю дружиною та хотів дітей.

З кожним днем ​​він все більше згадував прогулянки з Кірою, її сміх, розмови. За своє життя йому так і не вдалося пережити нічого подібного ні з однією іншою жінкою. Бо так добре і легко було лише з нею.

Він сумував. Виявилося, замінити її неможливо. Мова не про кохання, ні. Це був якийсь духовний зв'язок. Він усміхнувся, згадавши, як Кіра мріяла стати його дружиною. Вона терпіла все. Знала, що він зраджує її, знала, що не любить її. Це була гра для них двох, як він тоді думав. Це зміцнює їхній союз. Виявилося, Кіра страждала поряд із ним. Просто не показувала цього і приймала все  як належне.

Нарешті вона увійшла до свого кабінету. Сем оглянув її із захопленням із голови до ніг. Раніше вона, звичайно ж, була симпатичною, але трохи худорлявою. Не користувалася косметикою, а в одязі віддавала перевагу простоті та зручності. Тепер худорляве тіло налилося, прийняло сексуальні округлості. Колись юне округле симпатичне обличчя набуло рис жіночності і стало виразним, і прекрасним. Вона перетворилася на красуню. Стала стильною, впевненою та неймовірно сексуальною.

Сем чудово розбирався в жіночій красі і міг упевнено стверджувати: Кіра була володаркою ідеального тіла та зовнішності. До всього вона мала сильний вольовий характер і світлий розум. Вона, без сумніву, заслуговувала на місце поряд з ним. Тепер він готовий був покохати її та прийняти кохання.

– Доброго дня, Сем, – привіталася Кіра, яку попередили, що він чекає на неї.

Вона спокійно пройшла повз нього і сіла у своє крісло, не поспішаючи розклавши речі на місця. Потім звернула увагу на нього.

– Рада тебе бачити.

Вона не брехала. Але відчувала деяку напругу між ними. Сем Гарвел колись сказав їй: «Якщо ти не хочеш говорити відверто з чоловіком, користуйся своєю чарівністю – і він цього не помітить». Саме так вона тепер поводилася з Семом.

– Кіро, коли ти почала вважати мене ідіотом? Мені прикро, знаєш, бігати за тобою по всьому місту та шукати зустрічі.

Вона зміряла його проникливим поглядом і посміхнулася. Це нагадало їм обом час, коли на місці Кіри був Сем. Настала тиша. Чоловік підвівся з місця і засунув руки в кишені, вимагаючи поглядом відповіді. Вона знала, що це означає. Він має намір отримати бажане сьогодні та прямо зараз.

Кіра говорила спокійно, продовжуючи імітувати минуле.

– У мене потребуєш не тільки ти, – посміхнулася вона, цитуючи його слова. – Адже ми не обіцяли один одному нічого. Хіба ти можеш мені чимось дорікати?

Сем розплився в посмішці, дізнавшись сказане ним. Вона жорстоко била його ж словами.

– Якби ти знала, як я шкодую про ті слова.

Кіра задумливо вдивлялася в обличчя Сема.

– А я вважаю, не варто шкодувати ні про що і ні про кого, надто невдячна справа.

– Значить, я отримаю чергову відмову, – сумно констатував він.