Глава 11

Кіра стояла перед дзеркалом, прискіпливо оцінюючи свій зовнішній вигляд. Сьогодні на благодійному вечорі вона з’явиться у компанії самого Алекса Круза-молодшого. Було незрозуміло, навіщо він вирішив піти туди саме з нею, але підозрювала про його приховані мотиви. Можливо, там буде хтось, із ким їй потрібно буде познайомитися. Так часто робив Сем. Він брав її на всілякі прийоми і говорив так: "Якщо тобі терміново потрібні конкретні ділові знайомства, йди на благодійні бали".

І це справді працювало. Там можна було легко та зовсім ненав'язливо завести потрібні знайомства. Сем був успішним бізнесменом. Тому, як його ділова партнерка, Кіра теж входила в коло бізнес-еліти Нью-Йорка. Щоправда, їй усе це ніколи не подобалося, вона відчувала себе там чужою, але намагалася відповідати коханому.

Дівчина сподівалася, що Алекс знає, що робить, інакше плітки та зіпсований вечір гарантовані. Зазвичай чоловіки на таких вечорах з'являлися з дружинами, коханками, близькими подругами. Але в якому форматі збирався її представляти Алекс, вона не підозрювала, тож нервувала. Цілком можливо зустріти там і Сема. Він уже двічі їй дзвонив із пропозицією зустрітися. І щоразу вона казала, що дуже зайнята. І це почасти було правдою.

Вона знову подивилась у дзеркало. Їй на думку спало, що Господь дав їй надто гарну зовнішність, розум, характер, але здається, зовсім поскупився дати їй другу половину. Чоловіки завжди шалено прагнули завоювати її. Ішли заради цього на все. А коли завойовували її серце, топтали та викидали. О, як вона від цього втомилася!

Кіра мимоволі заплющила очі, згадуючи, як була закохана в Сема – такого успішного, впевненого у собі. Минуле викликало неприємне хвилювання та біль.

Він був старший за неї майже на десять років і набагато досвідченіший. Сем став для неї вчителем, коханцем і, звичайно ж, другом. Принаймні тоді, вона так вважала.

Кірі тоді здавалося, достатньо й того, що він їй може дати, а саме, увагу, знання, секс. Але вона закохалася в нього і все пішло крахом. Кіра не могла ділити його з іншими жінками та дуже хотіла сім'ю. Сем став уникати її дедалі частіше. Одночасно між ними виросла стіна.

Її муки остаточно завершила його відкрита зрада. Він навіть не виправдовувався і сказав, що їй теж треба з кимось познайомитися. Щоб не втратити своє обличчя і не здаватися остаточною нікчемою в його очах, Кіра прийняла правила гри і змирилася з втратою коханого. Мабуть, його це зачепило, бо через півроку він активно почав шукати зустрічі з нею. Кілька разів вони зустрілися, але Кіра більше ніколи не дозволяла йому нічого більше за дружню розмову.

Сем почав засипати її дорогими подарунками, але вони просто відмовлялася від них. Зрадливі чоловіки завжди хочуть відкупитися, а він, в принципі, завжди так і робив. Кіра ненавиділа його подарунки. Вони асоціювалися у неї із зрадою.

Кіра зателефонувала йому востаннє і сказала: «Семе, не присилай мені подарунки і не намагайся воскресити те, чого більше немає і не буде. Ти ж знаєш, я і так люблю тебе і завжди любитиму. Зрозумій, просто більше не хочу до цього повертатися. Залишся для мене другом і дай мені можливість наважитися переспати ще з кимось, окрім тебе». Його відповідь не змусила довго чекати: «Я не можу тебе втратити». Останні слова Кіри були гострими як голка: «А мені здається, втрачати нічого, і змиритися з цим буде легко».

Саме Сем так загартував її і перетворив на ту, ким вона була сьогодні. У неї не було сім'ї, друзів, коханого. Вона мала холодний, розважливий розум і життя, змістом якого була кар'єра. Їй здавалося, вона більше ніколи не дозволить собі закохатися, надто добре її провчив Сем.

«Кохання у цьому світі неможливе. Занадто багато спокус», – часто повторював чоловік.

У двері постукали. Її пробрало холодом внутрішньої напруги, але вона впевнено рушила до дверей. На порозі стояв Алекс.  Він ніби зійшов з обкладинки журналу, того самого, який вона викидала щоразу, відбираючи у співробітниць. Ось тільки реальний Алекс Круз був у сто разів кращий.

І хоч Кіра не дозволяла думати про нього інакше, ніж про боса, все ж таки не могла не визнати його очевидну чоловічу красу.

– Доброго вечора, Кіро, – сказав він з неприхованим захопленням в очах і радісною усмішкою на губах.

– Доброго вечора, Алексе, – привіталася вона і сказала: – Прошу, не дивіться на мене так, а то я почуваюся, ніби то на побаченні, – пожартувала вона, хоча явно потрапила у ціль, просто поки що про це не здогадувалася.

– Як так, відразу ж знищила всі мої надії, – посміявся він і артистично розіграв образу на обличчі, а для барвистості моменту схопився за серце.

Кіра засміялася.

Вони зачаровано дивилися один на одного. Алекс мав здатність перетворювати світ навколо на веселу гру. Поруч із ним було легко змиритися з усіма складнощами. Його сміх заражав настільки, що більше не хотілося бути сумною чи серйозною.

– Кіро, у тебе чудова посмішка, – серйозно сказав Алекс.

Але дівчина не зніяковіла, а весело відповіла:

– Ще трохи – і я розсерджуся на вас, бо ви постійно провокуєте ці делікатні ситуації між нами. Мабуть, хочете, щоб я ніяковіла? Але у вас нічого не вийде.

Кіра грайливо посміхнулася і наблизилася до нього так, що її груди торкнулися його піджака, а їхні губи наблизилися зовсім близько. Вона з викликом подивилася йому просто у вічі: