Глава 5

Кіра приїхала на роботу раніше, ніж зазвичай. Їй подобався порожній офіс. Вона йшла довгим коридором до ліфта і розмірковувала про те, чи правильно вибрала стратегію переговорів? Її бентежив лише один факт: зустріч із Семом Гарвелом, якого, як їй здавалося, вона досі любить. І хоча минуло вже чотири роки, але в її пам'яті виринали щасливі хвилини, проведені з ним. Вони розійшлися, та домовилися, що начебто залишаться друзями. Звичайно, це безглузда брехня. Насправді Сем банально їй зрадив.

Але діловий світ вимагає триматися гідно у будь-якій ситуації. Кіра не принижувалась сама і не критикувала його. «Ми обидва знали із самого початку: наші стосунки приречені. Рано чи пізно в одному з довгих відряджень хтось із нас наважився б на інтрижку. Але я не хочу, щоб ми зненавиділи один одного», – сказала вона тоді Сему.

Потім, залишившись наодинці з собою, плакала від горя та образи. Так вона зрозуміла, що кохання краще ніколи не впускати у своє життя. Неначе гангрена, що гниє, зрада Сема виховала в ній недовіру до всіх чоловіків. Самотність не подобалася їй, але вона була кращою за рвані рани у душі, яких вже було занадто багато.

Кіра відкрила кабінет Алекса Круза та приготувала собі каву. На годиннику було 6.30, а це означало, що її самотність триватиме ще пів години, після чого офіс наповниться співробітниками, і почнеться ще один виснажливий день.

Кіра взяла чашку кави та пройшла до кабінету свого керівника. Звідси, з високих панорамних вікон, відкривається приголомшливий вид на місто, що прокидається.

– Кіро, ти що ночуєш в офісі? – Раптом почула вона голос Алекса за спиною. І хоча вона злякалася його несподіваної появи, зовні цього не виявила.

Повернувшись до нього обличчям, вона сказала:

– Ні, я щойно приїхала. Хоча іноді думаю, що надто багато часу витрачаю на роз'їзди додому, де на мене все одно ніхто не чекає.

Алекс уважно подивився на неї. Він не зрозумів, що це було: чи то жарт, чи глузування з себе. Втім, він не став зациклювався на цій темі. То це було не важливо. Бо в нього, мабуть, вперше з'явилася можливість поговорити з нею у неробочий час. Він ніколи не дозволяв собі дивитися на неї, як на жінку.

– Зробити вам каву? – м'яким тоном запитала Кіра.

– Ні, не варто хвилюватися, я сам зроблю собі каву, – він стрімко вийшов із кабінету.

Коли повернувся назад, вона так само стояла на тому місці, спокійно пила свою каву. Через це Алекс відчув себе в її компанії вільно і легко. І взагалі розмовляти з нею було дуже приємно. Кіра вміла уважно слухати й завжди дивилася просто у вічі.

Він підійшов до неї й став поруч. Вона лише повернула голову і подивилася на нього схвально, з м'якою усмішкою на губах. Алекс застиг, бо зрозумів: зараз він уперше побачив її щиру усмішку.

Алекс трохи відпив кави і відразу, не втримавшись, виплюнув його назад у чашку.

– О господи, я приготував огидну каву, - з жахом вигукнув він і витріщився на чашку, ніби саме вона у всьому винна.

І хоча гіркота в роті здалася отрутою, Алекс все ж таки встиг помітити стривожене обличчя дівчини, а потім і веселі іскорки в її очах.

– Давайте вже допоможу вам, – скомандувала Кіра.

Алекс відчув дотик її гарячих пальців. За хвилину вона повернулася з кавою в руках і передала її Алексу.

– Дякую, – весело подякував Алекс. – Ти мене врятувала.

Він зробив ковток і застогнав від насолоди.

– Чудово! Де ти навчилася цього?

– Три місяці каторги в студентському кафе... Я дала собі слово, що ніколи більше не буду торкатися кавоварки. Просто жах! – зізналася вона з посмішкою.

І Алекс знову насолодився її дивовижною посмішкою. В його очах Кіра ніби засвітилася, стала чарівною та милою. 

– І тепер ти знову готуєш каву, – засміявся він.

– Та-а-ак, – відкрито засміялася вона у відповідь, схвильована його веселощами. – Сподіваюся, це не триватиме понад два тижні, бо я більше просто не витримаю, – зізналася вона, і її обличчя знову стало серйозним. – У мене все готове для зустрічі з представниками «Брайтон Компані» та Семом Гарвелом. Залишилося лише призначити час. Я чекаю на його відповідь.

Алекс був вражений тому, як їй вдалося, так швидко впорається з поставленим завданням?

– Невже ти настільки не любиш готувати каву? – пожартував він. – Але це чудова новина. Я не очікував такої швидкості. Але розкажи, будь ласка, чому ти обрала саме Гарвела? Він же не приймає остаточне рішення.

Вона відповіла переконливо:

– Саме тому, що він – ключова фігура в цьому проєкт.

Алекс раптом зрозумів, що ніколи раніше не зустрічав такої розумної та проникливої ​​жінки. Вона подобалася своєю діловою хваткою, рішучістю та впевненістю у своїх діях. Поруч із нею йому хотілося бути відвертим, адже з Кірою вони були на одній хвилі. Їхні думки й почуття збігалися, і йому не потрібно було нічого пояснювати.

– Добре, тоді запроси їх завтра на вечерю з нами.

Тільки легкий кивок головою і вона зникла за дверима. Алекс відчув гостре бажання зупинити її, щоб побуди з нею наодинці трохи довше, але все ж таки дозволив їй піти.