Глава 5

Кіра приїхала на роботу раніше, ніж зазвичай. Їй подобався порожній офіс. Вона йшла довгим коридором до ліфта і розмірковувала про те, чи правильно вибрала стратегію переговорів? Її бентежив лише один факт: зустріч із Семом Гарвелом, якого, як їй здавалося, вона досі любить. І хоча минуло вже чотири роки, але в її пам'яті виринали щасливі хвилини, проведені з ним. Вони розійшлися, та домовилися, що начебто залишаться друзями. Звичайно, це безглузда брехня. Насправді, Сем банально їй зрадив.

Але діловий світ вимагає триматися гідно у будь-якій ситуації. Кіра не принижувалась сама і не критикувала його. «Ми обидва знали із самого початку: наші стосунки приречені. Рано чи пізно в одному з довгих відряджень хтось із нас наважився б на інтрижку. Але я не хочу, щоб ми зненавиділи один одного», – сказала вона тоді Сему.

Потім, залишившись наодинці з собою, плакала від горя та образи. Так вона зрозуміла, що кохання краще ніколи не впускати у своє життя. Неначе гангрена, що гниє, зрада Сема виховала в ній недовіру до всіх чоловіків. Самотність не подобалася їй, але вона була кращою за рвані рани у душі, яких вже було занадто багато.

Кіра відкрила кабінет Алекса Круза та приготувала собі каву. На годиннику було 6.30, а це означало, що її самотність триватиме ще півгодини, після чого офіс наповниться співробітниками, і почнеться ще один виснажливий день.

Кіра взяла чашку кави та пройшла до кабінету свого керівника. Звідси, з високих панорамних вікон, відкривається приголомшливий вид на місто, що прокидається.

– Кіро, ти що ночуєш в офісі? – Раптом почула вона голос Алекса за спиною. І хоча вона злякалася його несподіваної появи, зовні цього не виявила.

Повернувшись до нього обличчям, вона сказала:

– Ні, я щойно приїхала. Хоча іноді думаю, що надто багато часу витрачаю на роз'їзди додому, де на мене все одно ніхто не чекає.

Алекс уважно подивився на неї. Він не зрозумів, що це було: чи то жарт, чи глузування з себе. Втім, він нестав зациклювався на цій темі. То це бцло не важливо. Бо в нього, мабуть, вперше з'явилася можливість поговорити з нею у неробочий час. Він ніколи не дозволяв собі дивитися на неї, як на жінку.

– Зробити вам каву? – м'яким тоном запитала Кіра.

– Ні, не варто хвилюватися, я сам зроблю собі каву, – він стрімко вийшов із кабінету.

Коли повернувся назад, вона так само стояла на тому місці, спокійно пила свою каву. Через це Алекс відчув себе в її компанії вільно і легко. І взагалі розмовляти з нею було дуже приємно. Кіра вміла уважно слухати і завжди дивилася просто у вічі.

Він підійшов до неї і став поруч. Вона лише повернула голову і подивилася на нього схвально, з м'якою усмішкою на губах. Алекс застиг, бо зрозумів: зараз він уперше побачив її щиру усмішку.

Алекс трохи відпив кави і відразу, не втримавшись, виплюнув його назад у чашку.

– О господи, я приготував огидну каву, - з жахом вигукнув він і витріщився на чашку, ніби саме вона у всьому винна.

І хоча гіркота в роті здалася отрутою, Алекс все ж таки встиг помітити стривожене обличчя дівчини, а потім і веселі іскорки в її очах.

– Давайте вже допоможу вам, – скомандувала Кіра.

Алекс відчув дотик її гарячих пальців. За хвилину вона повернулася з кавою в руках і передала її Алексу.

– Дякую, – весело подякував Алекс. – Ти мене врятувала.

Він зробив ковток і застогнав від насолоди.

– Чудово! Де ти навчилися цього?

– Я цілих три місяці готувала його у студентському кафе. І пообіцяла собі, що ніколи більше цього не робитиму. Просто ненавиджу готувати каву! - сказала вона і знову посміхнулася.

І Алекс знову насолодився її дивовижною посмішкою. В його очах дівчина ніби засвітилася, стала чарівною та милою.

– І тепер ти знову готуєш каву, – засміявся він.

– Та-а-ак, – відкрито засміялася вона у відповідь, схвильована його веселощами. – Сподіваюся, це не триватиме більше двох тижнів, бо я більше не витримаю, – зізналася вона, і її обличчя знову стало серйозним. – У мене все готове для зустрічі з представниками «Брайтон Компані» та Семом Гарвелом. Залишилося лише призначити час. Я чекаю на його відповідь.

Алекс був вражений тому, як їй вдалося, так швидко впорається з поставленим завданням?

– Невже ти настільки не любиш готувати каву? – пожартував він, натякаючи на її бажання, позбудеться ненависної посади. – Але це чудова новина. Я не очікував такої швидкості. А чому ти хочеш запросити саме Гарвела на переговори?

Вона відповіла спокійно та впевнено:

– Тому що саме він вам потрібний.

Алекс раптом зрозумів, що ніколи раніше не зустрічав такої розумної та проникливої ​​жінки. Вона подобалася своєю діловою хваткою, рішучістю та впевненістю у своїх діях. Поруч із нею йому хотілося бути відвертим, адже Кіра розуміла все з півслова.

– Добре, тоді запроси їх завтра на вечерю з нами.

Дівчина лише кивнула і тихо вийшла з кабінету. Алекс відчув гостре бажання зупинити її, але все ж таки дозволив їй піти.