Глава 2

Руки Кіри тремтіли, і вона ніяк не могла впоратися зі своїми почуттями. У її нелегкому житті траплялося всяке. Їй довелося пройти через приниження, образи, і вона незмінно впоралася з усім, бо попереду була заповітна ціль. З самого дитинства її батьки вбивали їй думку: «Ти будеш правою рукою Алекса Круза».

Коли вона подорослішала, то вирішила спитати батьків, чому саме ця компанія? Але відповідь їй давали узагальнену: «Адже це найбільша корпорація країни!». І, як їй здавалося, заради цього батьки не шкодували на освіту доньки жодного цента. Хоча самі не були достатньо забезпеченими.

Спочатку Кіра вчилася, бо її примушували. Вона не мала звичайного дитинства: весь час проводила за книжками і вже з першого класу готувалася вступати до університету. І це не перебільшення. А коли виросла, то усвідомила, що батьки вклали в неї все, що в них було, і тоді не могла їх підвести.

Кіра любила батька, старанно намагалася не розчарувати. Його похвала була найціннішою нагородою за тяжку працю. Коли він несподівано помер, дівчина зазнала втрати, яку так і не змогла нічим заповнити. Їй так не вистачало батька, його підтримки та турботи. Єдине, що вона могла зробити на згадку про батька, – це виправдати його надії.

Кіра стояла в коридорі і дивилася на двері, які щойно зачинила за собою. Щойно Алекс Круз-старший повідомив їй: «Я не візьму вас на роботу навіть на посаду секретаря, ви недостатньо “зубаті” для нашої компанії».

Співбесіда перетворилася на пекло. Якби вона тільки знала, з яким монстром доведеться сьогодні зіткнутися! Звичайно, дівчина чула про його круту вдачу, але вона навіть уявити не могла, наскільки він грубий і безцеремонний Алекс Круз-старший. Її висміювали і критикували в обличчя, не соромлячись грубих та різких виразів. Ніколи їй не доводилося опинятися у подібній ситуації.

Кіра стояла в коридорі і приходила до тями, коли почула, що до неї звертаються. Вона обернулася на голос співробітниці офісу – миловидної дівчини у суворому діловому костюмі. – Міс Ештон, будь ласка, слідуйте за мною.

Кіра не поцікавилася, куди саме її ведуть і припустивши, що її просто супроводжують до виходу. Вона сама прагнула втекти з цієї оселі зла на чолі Алексом Крузом-старшим. Ах так, ще слід відзначити і його сина - Ендрю Круза - пихатого, зарозумілого виродка.

Як же вона їх зненавиділа! Подумати тільки: все життя вона мріяла працювати у цій корпорації. Кіра відчувала величезне розчарування. Вона зневірилася в собі, тому що програла і не змогла виконати дану батькові обіцянку. Кіра сумно скривилася, уявляючи його засмучене обличчя, і в неї занурила душа.

Вона дуже сильно злилася на себе і на цих чортових Крузів!

Секретарка підвела Кіру до дверей і, відчинивши її, запросила увійти всередину. Кіра була надто засмучена, щоб зрозуміти, що відбувається. Вона опинилась у кабінеті величезних розмірів і завмерла на порозі, не розуміючи, чого їй чекати далі.

– Я зачекався на тебе. Цілих тридцять хвилин, це рекорд. Ти не ридаєш, це теж добре.

Кіра дивилася на вже знайоме обличчя Алекса Круза-молодшого і цього разу не збиралася терпіти знущання від цієї родини.

– Дуже мило з вашого боку запросити мене до себе, щоб познущатися. Ви, напевно, були дуже зайняті і не змогли особисто бути присутньою на моїй «співбесіді», – відповіла Кіра з усією ненавистю у голосі, на яку була тільки здатна. – Що ж, скажу прямо: мені начхати на вашу думку чи думку ваших грубих, пихатих батька та брата. І якщо ви вважаєте, що я жалкуватиму про сказане, то помиляєтеся. Тому що я від щирого серця додам: «Ідіть до біса!».

На кілька секунд повисла тиша. Розлючена і сердита Кіра дивилася на ненависного їй представника сімейства Крузів і хотіла вбити його поглядом.

Але раптом він засміявся і голосно заплескав у долоні. Дівчина безпорадно спостерігаючи, як від сміху тремтять його плечі, запитала: «А чи все нормально з головою у цих Крузів?».

– Ти навіть не уявляєш, як я з тобою згоден. – Він швидко підійшов до неї, бо вона вже взялася за дверну ручку, щоби піти.

– Не поспішай йти. Тобі треба залишитись і вислухати мене, – сказав Алекс абсолютно серйозним рівним голосом.

А потім просто пішов до свого столу, і Кіра сама не зрозуміла, чому попленталася слідом за ним. Її свідомість бунтувала, а розум слухняно посадив тіло в крісло навпроти Круза-молодшого.

– Ти зараз розгнівана, засмучена і це нормально, враховуючи, що тобі зараз потрібно було витримати.

– Містере Крузе, мені заявили, що я недостатньо компетентна для вашої компанії, але повірте, мого досвіду достатньо для знищення на професійному полі будь-якого опонента. Але я не готова працювати на людину, яка отримує задоволення від приниження інших людей, – Кіра говорила жорстко та уїдливо.

– І все ж, ти просто була не готова зіткнутися ні з чим подібним, і тому зазнала невдачі,– констатував Алекс без жодного глузування в голосі. – Річ у тому, що у цій компанії не працюють люди з вулиці. Щоб отримати посаду керівника, ти маєш розпочати все заново. І я вже казав, що шукаю секретаря? – жартівливо додав він.

Кіра сердилась, але швидко зрозуміла, чого він хоче від неї. Алекс Круз давав їй шанс, на який вона так сподівалася, входячи в офіс цієї компанії. Адже вона переоцінила свої шанси! У двері не пройти, треба було лізти у вікно.