9. Поправка Нонни

9. Поправка Нонни

- Ти забув, Орельяне, - раптом озвався Фаб'ян, - окремим додатком були ще записані твої обов'язки. Там про гроші і наче ще про щось…

- А, так! - кивнув чоловік, перевернувши папірець і поглянувши на продовження документа на іншому боці. - Тут сказано, що мною тобі буде виплачено суму в три тисячі золотих. Аванс ти, гм, тобто та хвойда, замість якої ти вийшла за мене заміж, вже отримала. Тисячу - як у багнюку викинув! - скрушно похитав головою герцог. - А я ж всі ці гроші взяв у борг у Проспера!

- Останні дві тисячі у Тобільє, - нагадав Фаб'ян. - Вони належать… е-е-е… А як вас звати? - раптом спитав він.

- І справді, - стрепенувся Орельян, відірвавшись від паперу. - Ти ж моя дружина, а я й досі не знаю твого імені! Оце комедія! Комусь розкажеш - не повірить! - чоловік розреготався.

- Емільєтта. Емільєтта Орсід, - відповіла дівчина.

- Так от, Емільєтто Орсід, - зупинивши свій неприємний для дівчини сміх, продовжив герцог. - Ті дві тисячі, котрі зараз у мого слуги Тобільє, твої. Ти їх отримаєш згідно з шлюбним договором. Жодного обману. Я, можливо, за характером запальний, дратівливий та нетерпимий, не дуже зручний у спілкуванні, але людина честі! Обіцянки виконую завжди! - Орельян гордо задер підборіддя, пронизавши дівчину зверхнім поглядом. - І тут, в документі, є ще один пункт, котрий і справді стосується мене. Тобто будь-якого чоловіка своєї дружини. Він обов'язковий для всіх шлюбних пар без винятку в нашому королівстві, - герцог почав зачитувати. - “Один раз у тиждень, за бажанням дружини або чоловіка, подружня пара повинна ходити разом на зустрічі-побачення". Що за дурня? - гмикнув Орельян. - Навіщо?*

- А-а-а, так, ця смішна “поправка Нонни”! - посміхнувшись, кивнув Фаб'ян. - Знаю, знаю… Коли її було введено у шаблони всіх без винятку шлюбних контрактів за наказом короля Георга у свій час, була ціла хвиля і обурень, і навпаки, позитивних відгуків по всьому королівству. Коли ж це було? - Фаб'ян потер лоба, пригадуючи. - Наче років двісті тому назад. Я тоді якраз почав жити вже накопиченим життям. Був молодим і повним сил і вважав, що ця поправка дуже цікава й романтична. Але ввели її тоді на обов'язкових засадах. Король Георг, батько нашого нинішнього короля, був так шалено закоханий у свою дружину, був таким щасливим, що хотів, аби таке ж щастя відчували і його підданці. Його дружина, Її Величність королева Нонна, була дуже зворушена таким законом. Пам'ятаю, в нашому провінційному містечку деякі чоловіки, переважно ті, які перебували в договірних шлюбах вже давно, обурювалися цьому нововведенню. Адже були часто байдужими до своїх, гм, примусових офіційних дружин і мали офіційних коханок. Та й мешкали часто окремо. А тут треба було щотижня виділяти час на зустріч-побачення. Навіщо? В газетах почалася полеміка щодо доцільності такої поправки. Сам Перший міністр мав делеговану від чоловіків, які не бажали такого, неприємну розмову з королем. Його Величність після того все-таки не відмінив цю поправку, але дозволив увести словосполучення “за бажанням”. І всі заспокоїлися і почали далі жити далі так, як жили. Але “поправку Нонни” вписують у шлюбні контракти як частину шлюбного оформлення, за традицією.

- Ага! То це виконувати не обов'язково! - полегшено вигукнув Орельян. - Ну й добре. В мене точно такого бажання не виникне.

- У мене теж, не сумнівайся, - промовила похмуро Емільєтта. - Але оскільки я втрапила в таку неприємну для себе і майже безвихідну ситуацію, то вимагатиму виконання і певних моїх вимог! - вона розлючено поглянула в очі Орельяну. - Повністю сховати мене від людей тобі все одно не вдасться! Рано чи пізно хто-небудь запитає у тебе про дружину, попросить представити чи виникне ще якась потреба у моїй присутності… І я тоді зроблю все, щоб скомпрометувати тебе чи зробити щось, що нікому не сподобається… Ти ж не хочеш ворогині вдома? Тому тобі буде вигідно мати в моїй особі підтримку, а не навпаки…

- Ти мені погрожуєш? - аж вирячив очі Орельян від здивування і навіть гніву. - Не в твоїй ситуації ставити мені умови, брудна жебрачко! Та хто ти така? З болота вилізла і в болото повернешся!

- Орельяне, - кахикнув Фаб'ян, перервавши неприємні для Емільєтти слова герцога. - Думаю, краще спочатку вислухати ці умови. Може, вони нескладні. Емільєтта має рацію, вам перебувати рік майже поряд. Краще співпрацювати! Домовитися!

Орельян пирхнув від обурення, але трохи стишив свій гнів. І поки він мовчав, Емільєтта знову почала говорити:

- Я згадувала про свою сестру. Я її справді маю. І вона справді хвора, не може ходити. Яретта не виживе без мене. Я працювала, заробляла гроші і ми таким чином якось зводили кінці з кінцями. Але якщо я покину її… Тому єдиною умовою нашої співпраці є перебування моєї сестри Яретти поряд зі мною. Не бійся, на неї ти не витратиш ні копійки! Тих грошей, які ти виділив мені, тих двох тисяч, мені вистачить, щоб утримувати її цілий рік, - на цю суму і справді можна було скромно прожити навіть не рік, а кілька. Крім того, Емільєтта планувала ще й докупити на них часовиків для сестри. Звичайно, якщо герцог погодиться на її прохання. - Я вимагаю взяти мою сестру разом з нами туди, куди ти їдеш завтра. Все.

Емільєтта проговорила це скоромовкою, щоб її не встиг зупинити роздратований герцог, а потім полегшено перевела дух. Все, вона зробила все, що могла в цій складній ситуації, і тепер доля її хворої сестри, на жаль, залежала від цього пихатого індика, котрий сидів навпроти, набундючившись і роздумуючи над словами своєї помилкової дружини…