8. Шлюбний договір

8. Шлюбний договір

У маєтку Орельян провів свою новоспечену дружину одразу ж до свого кабінету. Покликав також і Фаб'яна, котрий незадоволено спостерігав за діями свого господаря. Хоч і сам мав великі підозри щодо дівчини, яку сьогодні побачив поруч з Орельяном, але таке ставлення до неї неприємно вразило. Фаб'ян мовчав поки що, але нагадав собі поговорити з чоловіком про те, що неприпустимо ображати жінку, хай це навіть буде якась нйниціша жебрачка. Титуловані особи тим і відрізнялися від низів у королівстві, що повинні були вести себе ввічливо та пристойно у всіх ситуаціях, навіть неприємних для себе. Так, Орельян був ще молодим та запальним, але пристойність і манери ніхто не відміняв.

Всадовивши мовчазну Емільєтту в крісло навпроти письмового столу, Орельян почав гребтися в якихось документах на столі, нервово смикаючись.

- Десь тут був наш договір! Тобто, мій та тої жінки, з якою я вчора домовився про нашу співпрацю. Бачу, вона так і не з'явилася! Стара хвойда забрала ті гроші, котрі я їй дав учора авансом, і, напевно, втекла! А може, взагалі, спить зараз, п’яничка, зовсім забувши про нашу домовленість. Всі ви такі! Непотріб! Покидьки суспільства! Навіщо взагалі таким людям дарується богами час для життя?! - він гнівно зиркнув на непорушну Емільєтту, погляд якої блищав ненавистю. - Чого витріщаєшся?

- Орельяне, стиш трохи свій гнів, - все-таки озавався Фаб'ян. - Я, звичайно, теж не дуже вірю такому дивному збігові, але й бувають справді несподівані повороти в житті. Думаю, буде чесно, якщо дівчина теж зможе говорити з тобою. Не забувай, що вона все-таки, хоч і формально, з цього дня твоя законна дружина. У форті ти повинен будеш представити її підлеглим і гарнізону…

- Добре, добре, - скривився Орельян, розглядаючи якийсь папірець. - Все одно вона нікуди від мене не подінеться, - він підійшов до Емільєтти і схилився до її обличчя. Близько-близько. Заглянув в очі й промовив. - Ти ж не втікатимеш? Я хочу, щоб ми домовилися про все із взаємовигідною користю. Раз вже так сталося і ти стала моєю дружиною.

Емільєтта мовчала. Він поклав пальці їй на щоку і повільно почав проводити по шкірі від вилиці до підборіддя. Зненацька зауважив, що від дівчини приємно пахне, і в неї виявилася дуже ніжна й приємна на дотик шкіра, а очі незвичайного блакитно-фіалкового кольору. Красиві очі. Зараз вони були сповнені злими іскрами, і це Орельяну навіть, як не дивно, сподобалося.

Крізь пальці він запустив магічний імпульс, котрий повернув дівчині рухливість і здатність говорити.

Вона раптом розмахнулася і хотіла з усієї сили вдарити чоловіка в обличчя. Добре, що в молодого герцога була відмінна реакція. Він перехопив руку Емільєтти і боляче стиснув.

- Якщо не хочеш увесь час перебувати в непорушному стані, ти повинна мені підкоритися, - прошипів він. - Заспокойся.

- Я ніколи не підкорюся такому покидьку, як ти! - відповіла Емільєтта, теж перейшовши на “ти” з цим неприємним типом, у владі котрого вона зараз опинилася. Вирішила не церемонитися, раз втрапила в таку халепу. Вважає її хвойдою і покидькою? Нехай! Головне, якось викрутитися з цієї жахливої ситуації, втекти, повернутися додому, не допустити, щоб сестра залишилася одна. А для цього слід бути хитрою, це вона вже зрозуміла. - Але я згодна домовлятися, якщо й справді наш шлюб неможливо розірвати…

- Гм. Це радує.

Орельян відпустив руку Емільєтти і пройшов та сів за письмовий стіл, узяв документ, котрий щойно переглядав, відкинувся на спинку крісла і почав говорити, інколи зазираючи в папірець.

- Отже, що ми маємо? Оскільки ти стала моєю дружиною, але помилково, і зовсім не та жінка підписала цей договір, то мусиш знати, про що він. Тобі, можливо, відомо, що магічні юридичні закони у Фарбоні передбачають двоступеневу процедуру фіксації будь-яких угод. По-перше, сторони укладають договір, оформлюють у вигляді документа, а маги-юристи створюють на ньому магічні, але ще не активовані липники*. До речі, часто без вписання імен. І вже по-друге, після початку виконання роботи або надання послуг, а в нашому випадку - після укладення шлюбу, договір набуває чинності, а липники активуються і накладаються на виконавців незримими узами. Ось, дивись!

Орельян розвернув документ до Емільєтти, зробив перед ним пас рукою - і проявилися два магічні пасма, котрі тягнулися від паперу до нього і до неї.

- Отже, як бачиш, договір активувався в момент проголошення нас чоловіком та дружиною. А отже, всі вимоги щодо угоди ти повинна виконувати.

- Які там вимоги? - приречено спитала дівчина.

Розуміла, що це точно непереборна перешкода, і втекти, швидше всього, точно вона не зможе. За цим магічним пасмом її знайдуть будь-де. Навіть якщо документ якимось чином знищити, то магія залишиться. А відновити такого типу договір у юридичних магічних бюро було неважко. Це вже все було дуже серйозно, тому вона гарячково обмірковувала тепер, як же домовитися з цим мерзотником, щоб він дозволив Яретті бути поруч із нею. Адже завтра, як вона зрозуміла, цей чоловік від'їжджає геть із столиці. А лишити Яретту саму-одну без засобів до існування у великому місті вона ніяк не могла.

- Неважкі умови, золотце, - оскалився Орельян. - Всього три пункти. Ти їх гарненько виконуєш - і ми взаємозадоволені одне одним. Перше. Ти живеш окремо від мене, в своїй кімнаті, намагаєшся не потрапляти мені на очі протягом всього часу нашого шлюбу. Тобто, щоб я тебе не бачив! Зрозуміла?