Глава 5, або На межі

Учні, які були містичними створіннями, навчалися у палаці, який збудували на замовлення вампіра у часи початку кривавої Громадянської війни. Двоповерхова будівля була оформлена в стилі класицизму й мала пісочний відтінок. Головний корпус мав три поверхи й мав змогу похизуватися невеликою вежею на якій стояли скульптури трьох дів, що тримали в руках різні елементи. Перша діва тримала півмісяць, друга – чашу, а третя була володаркою меча. Кожна являлась уособленням певної раси, яка навчалась в стінах цієї будівлі.

Вампір прожив у палаці менше п’яти років й був безжалісно страчений мисливцями з ордену «Чорна стріла». Згоряючи заживо він не міг уявити, що в один світлий день в його покинутий дім ступить нога людини, а голова задумає відкрити ці двері для зовсім протилежних рас. Саме так випускник університету Пенсильванії з дипломом про економіку та бізнес став першовідкривачем школи для дітей з магічними силами. Відьма, яка закохалась в простого смертного, все таки зуміла піти проти всього ковена й зберегти своє життя і життя майбутніх дітей.

Як батько, молодий Рей хотів, щоб його діти мали змогу вільно існувати серед смертних і пізнати радість в простих речах: недосипання через екзамени, дружба з рівними, плани на майбутнє. Зі своєї сторони Рей впровадив у школу предмети, які вивчають звичайні діти, а його, на той час жива дружина створила курс для відьом з нуля. Вони не вірили, що відкриття елітної школи-інтернату лише для відьом приверне увагу перевертнів і вампірів, яким довелося занадто рано попрощатися з життям. Обоє сумнівалися, а чи варто довіряти вампірам і перевертням, які знамениті своєю ворожнечею один до одного. Але вони вирішили ризикнути.

Спочатку в школу привели маленьких вовченят з неактивованим геном, а Альфи різних зграй допомагали скласти навчальну програму для своєї раси. Через рік після народження молодшої доньки Джессі і смерті коханої дружини в школі з’явилися перші вампіри. У школі дозволялося навчатися вампірам віком до вісімнадцяти років, а старших не приймали. Наймолодшим вампірам могло бути п'ятнадцять років, бо за тисячу років існування безсмертних в історії не стикалися з дітьми-вампірами.

Школа процвітала й ті, хто приходили навчатися підлітками й контролювати свою силу, зі спокійною душею відправлялися відчиняти двері в університети. Простий хлопець Рей перетворився в професора Скотта й мисливця на злодіїв, тим самим закріпивши статус героя в темному світі. Не маючи сил певної стихії, гострих ікл та довгих кігтів, а будучи звичайною людиною, професор Скотт зміг тримати під контролем школу містичних істот.

Допоки через одинадцять років після відкриття школи в невелике містечко Сент-Порт пізньою осінню не прибула вампірша. Вона увійшла в його кабінет і представилась Елеонорою Харрісон. Поруч з нею стояла десятирічна дівчинка з темним волоссям, зібраним у два пучка, й насторожено розглядала вогонь, що горів в каміні.

- Доброго вечора. Я вибачаюсь, що потурбувала так пізно. Але мені більше немає в кого попросити допомоги, - в голосі колишньої відьми, а тепер безсмертної мами, звучало прохання про допомогу.

- Присядьте, розкажіть мені все. Я постараюся допомогти, - пообіцяв батько двох маленьких відьом.

- Мила, - жінка жестом попросила доньку присісти на м’який диван і вона виконала її прохання без найменшого опору. Сама Елеонора зайняла місце в кріслі навпроти столу професора. – Історія обіцяє бути довгою…

- У мене вдосталь часу, - спокійно промовив чоловік і перевів погляд сірих очей на дівчинку, яка потягнула руку до книги на журнальному столику. – Історія буде про її?

- Так, - кивнула Елеонора й тяжко зітхнула: - Ви знаєте Самуеля МакКензі?

- Особисто не знайомий, але багато цікавого про нього чув, - професор Скотт старався вживати в присутності дитини більш обережні слова.

- Професор Скотт, давайте на чистоту. Ви чули про нього багато страшних історій, - вампірша не боялась проявляти прямоту в словах.

- Він погрожує вам і вашій доньці? – висловив своє припущення директор елітної школи, названої в його честь.

- Ні, навпаки. Сем підказав про вашу школу й ми маємо надію, що ви нам повірите, - карі очі молодої жінки були сповнені мольби і переконання, що в цих стінах вона зможе відшукати місце для своєї кровинки.

- Вам? – знак питання прослизнув в очах професора Скотта.

- Хоуп – біологічна донька Самуеля, - відповідь Елеонори прозвучала, як смертний вирок.

***

Карі дуже пощастило бути донькою директора, тому що це давало їй неабиякі привілеї. Її кімната була розташована на одному поверсі з усіма випускниками, але тільки у неї був балкон й можливість проживати одній. Навіть не зважаючи на існування молодшої сестри, Кара домоглась окремої кімнати для своєї «скромної» персони. Сказати, що Хоуп їй заздрить? Краще вже промовчати.

Зупинившись перед дверима в кімнату ворога, дівчина заплющила очі й зробила глибокий вдих і видих. Це має допомогти вгамувати емоції, що прагнуть вирватися назовні.

Різко розплющивши чорні очі, напівкровка постукала кулаком в двері:

- Виходь!

Удар носками черевиків в двері мав змусити багатьох учнів визирнути зі своїх кімнат, але нікому не була цікавою чергова битва між донькою директора школи й донькою злодія страшних історій.