Глава 2, або Розмова з директором і старша школа Сент-Порт

- Хоуп Маккензі, тебе не цікавить, чому ти зараз перебуваєш в кабінеті директора, а не на уроці?

Перед дівчиною сидів директор елітної школи-інтернат Раймонда – професор Скотт. Своїми сірими очима він заглядав у душу, що була перед ним замкнута на надійні замки.

- Я навіть не здогадуюся, - стомлено зітхнула Хоуп, без цікавості підпираючи долонею щоку.

У кабінеті, який був на другому поверсі й мав одне вікно, в каміні горіло багаття й книги ховалися на стелажах від підлоги до стелі. Тут було зручно й можна відчути себе в іншому вимірі, коли читаєш одну з книг, списаної до останньої сторінки про загадкові легенди та криваві історії. Затишок затаївся біля м’яких диванчиків, де директор часто спілкувався зі своїми учнями на відверті теми. Тільки не кожен наважувався довірити свої таємниці.

Професор Скотт уважно спостерігав за емоціям на обличчі юної МакКензі й старався вловити погляд її карих очей. Необхідно було встановити контакт для подальшої бесіди.        

Інтерес дівчини привертає чорна чашка, що стояла на журнальному столику між нею та директором . З неї доносився пахучий димок трави будяка й Хоуп знала для чого призначений відвар, змішаний з червоним вином.

- Очевидно ви будете говорити щось таке, про що не повинні почути в стінах школи, - ледве помітно посміхається Хоуп, піднімаючи свої очі на директора. Спалахнула іскорка цікавості.

Контакт встановлений.

- Хоуп, ти уже давно навчаєшся в нашій школі. Тут минуло твоє дитинство й тут ти вчишся стати героєм, - професор Скотт миттєво пригадує маленьку дівчинку з волоссям, скрученим у джгути й білосніжною посмішкою. – Як думаєш, ти достатньо отримала теорії, як не піддатися своїм злим демонам?

Хоуп задумливо хмикає і впевнено заявляє:

- Якщо знадобиться, мої демони запросто відправляться назад у пекло, тільки ось… Я не зовсім розумію, до чого ви хилите, професор Скотт?..

Дівчина непомітно починає тривожитися, бо хвилює те невідоме, що чекає далі.

- Так, як ти у нас давно, то прекрасно ознайомлена з так званим «стажуванням» у старшій школі… - вкрай обережно чоловік починає наближатися до вогню, вдаючи, що не помітив, як учениця заперечно хитає головою.

Вона уже все чудово зрозуміла.

- Це шанс, Хоуп. Він даний не кожному, - голос стає твердим, а погляд рішучим. – І я хочу, щоб ти пізнала цей світ. Світ, який не знає тебе справжню, твоєї історії і цей світ готовий тебе пізнати з кращої сторони.

- Навіщо? – дівчина нахилила голову назад і промовила: - Навіщо мені цей шанс, якщо нічого не зміниться? Я все одно залишаюся проблемою… Професор Скотт, - карі очі схвильовано вагаються, - все може стати тільки гірше…

- Я розумію, - директор тягне руку до синьої папки, що непомітно лежала на столику й розкриває її, читаючи зміст: - «Хоуп Елеонора МакКензі, завдяки високому самоконтролю, відмінним відміткам і відсутності агресії, готова навчатися у старшій школі 3 місяці (до кінця 1-го семестру)».

Хоуп з незгодою на озвучене просить дати логічне пояснення.

Професор Скотт відриває очі від характеристики учениці, описану шкільним психологом і чесно відповідає на німе запитання:

- Ти заслуговуєш бути звичайною ученицею звичайної школи.

Щось всередині починає душити, кричати, що ніщо не варте таких ризиків, але десь там в самій глибині темряви мерехтить вогник несміливих сподівань на зміни.

Не важливо які, головне - просто зміни.        

***

Хоуп роздивлялась себе в дзеркалі у повний зріст й гадки не мала, чого очікувати від першого дня в новій школі. Не хотілось залишати звичне коло знайомств й входити в стіни будівлі, яка наповнена звичайними людьми, чиї серця стукають й переносять кров по всьому організму. Їй боятися нічого, адже вона не схильна вчепитися комусь в сонну артерію та із задоволенням висмоктати кров до останньої каплі. Проте емоції можуть спричинити наслідки набагато страшніші.

Не дозволяючи поганим думкам тривожити позитивний настрій, який вона ретельно продумала до найменших дрібниць й значно повеселішала, коли в дзеркалі звернула увагу на незвичний для неї лук. Не темно-синя форма й спідниця, не гетри й бантики. А прості сині джинси, чорні черевики на каблуках і білий топ з червоною сорочкою в клітинку завершували образ учениці випускного класу. Хоуп не прагнула в перший день виділятися, бо лише одна її поява на території старшої школи уже викличе бурні сплітки.

- Вау, малюк МакКензі більше не буде дратувати своєю присутністю мою скромну персону, - з-за спини Хоуп почувся уїдливий голосок, який міг належати одній особі в школі Раймонда – блондинці Карі з блакитними очима й зростом моделі.

Хоуп награно зітхає й обертається обличчям до старшої доньки директора школи, щоб не спускати з виду непередбачувані наміри гості. Отримати удар в спину доволі легко, якщо ти не контролюєш всіх, хто переступає поріг твоєї кімнати.

- Кара, ти уже відмила життєві написи на стінах туалету? Чи ти так квапишся побажати мені успіхів на новому місці? – законна учениця елітної школи мило посміхнулась. А білявка злісно фиркнула й схрестила руки на грудях, плануючи без запинки висказати свою думку про довгий язик однієї особи.