Глава 1, або Вечірка

Містечко Сент-Порт розташувалось на західному березі штату Міссурі й полюбляло привертати до себе увагу своєю скромністю, яка затаїлась в загадкових злочинах. Але ніхто не зосереджував всю увагу на зникненні випадкових проїжджих, знекровлених або розірваних тілах, бо місто ретельно контролювалося учнями елітної школи Раймонда. Вони завжди полюбляли хизуватися найголоснішими вечірками поблизу берега річки й хитро позбавлялися від найменших слідів на тілах гостей вечірок. Хто найчастіше являється відвідувачем заходів, де безкоштовний алкоголь? Ніхто, окрім молоді.

Цієї теплої ночі учні школи Раймонда запалили багаття, яке було в честь завершення першого і тяжкого місяця навчання. Тут можна було знайти всіх учнів старшої школи міста й важко не помітити яскравих особистостей елітної школи, ученицею якої являлась Хоуп МакКензі. Дівчина з чорними очима й темно-каштановим волоссям у стінах своєї школи вважалась єдиною й неповторною, бо в світі більше не знайти того, хто їй рівня. Значення має не статус, а її сила. Безмежна сила.

І самотність. Бо сила відштовхує тих, хто знає історію батька й матері міс МакКензі. І тих, хто допускає думку про те, як велика й не досліджена сила Хоуп. Але ж, ця дівчина здатна на почуття, які душать зсередини й викликають жахливі страждання, що спонукають до того, щоб замкнути в собі все хороше. Бо в житті Хоуп все хороше пов’язано з людьми, які дали їй життя. І це мучить до сліз і жагучої болі в серці.

Тільки її сліз ніхто не бачить, бо дівчина дала собі клятву: «Я більше не заплачу від болі», тому на її милому личку панує легка посмішка й очі горять дикими чортиками. Можна все списати на алкоголь, але натура вовка в своєму організмі не сприймає мартіні й тихо дрімає, доки всюди лунає музика. Хоуп бажала опинитися подалі від людей, які розділилися на компанії й весело кайфували від поцілунків, музики й алкоголю. Тому полегшено зітхнула, щойно спиною відчула шершаву кору дерева й могла спостерігати за публікою. Ось і Кара в обіймах капітана футбольної команди старшої школи: голосно сміється й безсоромно притуляється до тіла блакитноокого брюнета. Хоуп приречено зітхнула й зробила ковток пива, подумки співчуваючи блондинці в швидкому програші. Адже професору Скотту можуть сильно не сподобатися плани старшої доньки… Звісна річ, після того, як він «випадково» дізнається про її поведінку поза межами школи. Хоуп вміє псувати веселощі.

Мила Клері, яка являється найкращою подругою Хоуп, розслаблено танцювала з симпатичним хлопчиною й вміло фліртувала, даючи йому хибні надії. Клері Мартін привертала до себе увагу з першого дня в школі і причиною було не яскраво-руде волосся. Дівчина була вампіром й вважалась мертвою для сім’ї, найкращого друга. Тільки ось смерть її не зламала. Навпаки, їй не хотілось засмучуватися віки-вічні й тому було прийняте рішення: взяти від безсмертя все і до останньої каплі. Зелені очі художниці сяють оптимізмом, а губи завжди сміються й нікому не спаде на думку, що в неї немає душі.

Як так вийшло, що Хоуп й Клері стали подругами? Їх об’єднувала любов до фарб, коміксів й вони були сусідками по кімнаті. Темноволоса дівчина безмежно вдячна вищим силам за руде проміння сонечка й старається зробити все можливе, щоб сміх ніколи не затихав. Тільки, як змусити себе бути щасливою хоча би трішки?

Роздуми над хвилюючим запитанням були перервані нахабним вторгненням у особистий простір Хоуп, і той, хто ризикнув на такий відчайдушний крок, однозначно мріє потрапити в пекло без заторів.

- Вибач, - чарівна посмішка юнака не була вагомою причиною залишити його в живих, й дівчина, витримавши нагнітаючу паузу, миттєво відвернулась від карих очей.

Чомусь серце не покидали здогадки про те, що мову жестів хлопець не знає. І не дарма.

- Я не хочу здатися дуже-дуже наполегливим, - хлопець облизує губи та грайливо нахиляє голову, майже вловимо торкаючись вушка Хоуп: - Але ти прекрасна.

Дихання збивається зі свого звичного темпу й щоки розпочинають покриватися багряними кольорами, але красивий юнак не бажає зникнути з поля зору. Хоуп відчуває запах його парфюму й розуміє, що легше не стає, бо в голові починають кружляти янголи й сипати сердечка. Комплімент з вуст учня старшої школи прозвучав хрипло-сексуально, й тіло увімкнуло всі свої рецептори, щоб відчути свободу.

- Мене звати Кріс, - брови ідеальної форми допитливо вигинаються: - А тебе, загадкова красуня?

- Мене звати Хоуп, - дівчина насмілилась підняти свої смолясті очі, щоб зіткнутися з вихором емоцій в очах кольору топленого молока. – І буде набагато краще, якщо ти зробиш два кроки назад.

Він був занадто близько й хвилював своєю впевненістю, яка оточила дівчину в замкнуте коло.

Кріс повільно кивнув головою й, не стримавши нахабної посмішки, різко нахилився вперед, змушуючи дівчину затримати дихання, щоб можна було роздивлятися червоні губи.

- Невже ти дійсно цього хочеш, мила Хоуп? – в його голосі майнула відповідь на дане запитання й учениця елітної школи чудово розуміла, що хлопець мислить у вірному напрямку. На превеликий жаль, Хоуп мала паскудний спадок від батька й робила все, щоб відштовхнути чесних людей.

Гаразд, тих, хто починає чудово розуміти її без слів.

- Можливо я тебе розчарую, але… - гордовито задерши підборіддя, Хоуп прискіпливо оглянула шатена від брендових кросівок Nike й до бомбера оливкового кольору, й швидко віднайшла відповідь, прибережену на чорний день: - Ти для таких, як я – ніхто. По-перше, твій статус набагато нижче. По-друге, я чистої крові, а ти…