Частина перша/пролог

-Боже, прости мене грішного!-стоячи на колінах молив ангел
-Ти довів до самогубства невинну дівчину- гівно відрік сотворитель світу нашого
-Немає прощення тобі по вік- продовжив Господь
****
-Боже прости мене грішного!- кричав падший ангел стоячи на колінах.
Люди які проходили повз дивилися на нього як на навіженого, але ніхто не осмілився підійти. А ангел погасав давлячись своїми сльозами,крила горіли від болі, а в фіолетових очах з'явився червоний колір
****
Минуло 10 років після того як грішний ангел потрапив на землю,його надія вже давно угасла,а очі були повні болі та гніву, проходячи повз товпу людей він зауважив як ті знущаються над дівчиною з трьома очима.
-Жальюгідний монст-кричали малі діти та дорослі не зважаючи на Фіолетоокого хлопця який вже був готовий перетворити всю товпу в попіл, але сил встачило тільки на маленький вогник.
Люди залилися хохотом, але ніхто не зауважив як молодий ангел разом з дівчинкою покинули ярмарку, а вогонь розростався все більше і більше.
*через 30 хвилин, пролунав звук адресований для ангела*
-Даниіл!- окликнула хлопця старенька жінка і обняла його
-Може познайомиш мене з твоєю новою подругою?- з ласкавою усмішкою запитала вона
-Так мамо, познайомся це Жанна- відповів рятівник, і легенько штовхнув 10 річну дівчину в перед
-Добрий день...- сором'язливо сказала трьоока, на що старенька розкинула руки приймаючи дівчинку в обійми,а Даниіл стояв дивлячись на них, паралельно задумуючись над його силами
****
*Минуло пів року*
*Зараз 1848*
-Даниіл...що з нами буде?-запитала Жанна обіймаючи свого найкращого друга та дивлячись на могилу жінки яка їх виховувала
-Я йду на Москву-спокійно белькнув Данило
-Навіщо?-з страхом в голосі запитала дівчинка
-Бонапарте обіцяє більше можливостей для бідаків-сповістив подругу пернатий.
Дівчина довго плакала та просила приятеля не кидати її на призволяще, але хлопець не зважав на її благання, та не хотів розмовляти з нею, тому що дивлячись на неї він бачив минулого себе...
-Я ще вернусь-обіймаючи останній раз говорив доброволець, і усмішнувшись перший раз за довгий час, хлопець попрощався з нею.