Я відпускаю тебе,брате
Мій скляний ранок
Кажуть, людина прокидається, коли настає ранок. Але мій ранок так і не настав. Я застрягла у довгих, сірих сутінках, де кожна хвилина здається лише затяжним сном.
Буває, я відкриваю очі й на коротку частку секунди вірю, що все по-старому. Що зараз я почую твій голос, звук твоїх кроків або просто відчую, що ти десь поруч, у сусідній кімнаті. Це відчуття таке реальне, що я боюся поворухнутися, аби не розбити його.
Але реальність просочується крізь пальці холодом. І я знову розумію: я не прокинулась. Я все ще там, де тебе немає.
Ця книга — моя спроба розірвати це заціпеніння. Спроба поговорити з тобою крізь цей сон. Бо «до пробудження залишилося...» або вічність, або одна єдина пам’ять, яку я не дам нікому стерти.
#261 в Різне
Відредаговано: 15.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
