2. Театр одного актора

- Допустимо, ти - не він. Допустимо! Тоді хто?

- Скажімо так, я той, хто готовий зв'язати з тобою своє життя в тілі цього птаха. Той, хто вірно захищатиме, та навчатиме тебе, той хто не зрадить і не зашкодить, бо поки залишаєшся живою ти, існую я. 

- Гаразд, - погодилася я з його попередніми твердженнями. - Виходить ти знаєш, що мені робити далі, але чи я можу бути певна, що ти як попередній житель феніксового тіла, не захочеш підкорити моє.

- Заманлива пропозиція, - хмикнув новий знайомий, - проте невикональна.

- Тобто? - не зрозуміла я.

- Є кілька причин:

1. Я добровільно погодився стати твоїм союзником, це означає, що я вже вклав з тобою певний договір, закріплений магією.

2. В тобі зібрана гігантська сила, яку ти і на десяту частину ще не використовуєш, бо поняття про неї не маєш. Проте далеко не це найцікавіше.

3. На тобі такий сильний ментальний щит, що боюся він в принципі не пробивний, не можу сказати, що він ідеальний, оскільки попередній власник тіла, як його там....

- Румуруа, - підказала я.

- Румуруа - повторив новий знайомий хмикнувши, - зміг на тебе вплинути до пори до часу, що свідчить про те, що твій щит починає оберігати тебе з певного моменту. Моменту, коли тобі загрожує смертельна небезпека, може і в інших критичних випадках теж, проте як би там не було, але це дає лазівку тому, хто її шукає. І це треба однозначно змінити, скажімо так - це буде одним із пунктів списку того, чим ми сьогодні займемося.

4. Та найважливіше, що ти маєш якусь дуже незвичну ауру. І що дивно, ця аура мені знайома, проте я, повертаючись з засвітів втратив великі частини спогадів, а тому не можу сказати, про що говорить твоя аура, проте не засмучуйся, я вірю, що пам'ять з часом повернеться. - А зараз не до розмов, нам потрібно зробити все, щоб нас з тобою не вичислили, тому...

Я підняла руку, щоб зупинити ще не розлившийся потік вказівок.

- Ми забули про головне, - сказала я. - Мене звати Даяна Журавенко і я хочу стати твоїм справжнім другом.

- Це честь для мене, - схиливши голову промовив новий знайомий, - я Віріо де Сен третій, приймаю твою пропозицію.
Над нами спихнуло невеличке полум'я, яке розділившись на дві невеликі іскри втягнулися в наші тіла. 

В районі серця запекло, згодом трохи закололо, щоб накінець розлитися приємним теплом по усьому тілі.

- Ну ось і подружилися, - хмикнув Віріо де Сен третій, - а тепер до справ.

А справ у нас як виявилось був вагон і трохи.

Перш за все ми знайшли в книгах виданих ректором знак підтвердження вселення фенікса в тіло нового носія і методами спроб та помилок нанесли його за допомогою магії на місце останнього дотику моїх батьків. Другим ділом було навчитися Віріо де Сен третьому якби поринати в той самий знак. Поки новий знайомий тренувався, я гортала підручник, який він мені порадив з добрих пів години тому.

Тема "Фенікси" була для мене не тільки актуальною, але ще й мегацікавою. Виявляється, що Фенікси не тільки вселялися в тіла своїх призивників, а й залишалися самотніми впродовж усього земного життя, і то тільки через те, що дівчині під силу було викликати лише фенікса чоловічого роду і навпаки, тому їм приходилося давати обітницю безшлюбності. 

- Ого, - протягнула я шоковано.

- Ти мабуть дочиталася до обітниці? - припустив фенікс, хмикнувши.

Я лиш ствердно кивнула.

- Зараз дещо цікаве розповім, - важко дихаюче, сказав він.

- Може тобі б передихнути? - стурбовано запитала я, піднімаючись з теплого килима, на якому були розкладені раніше згадані необхідні речі.

- Спочатку дещо продемонструю, а тоді вже й відпочну, - і він взлетів, блискавкою кинувся в мою сторону і розчинився в повітрі.

- Ура, тобі вдалося, - радісно вигукнула я, бо кількома хвилинами раніше вичитала в вищезгаданій книзі, що без подібного вміння "знаючі особи" нам не повірять. 

- Якби, - проговорив Віріо де Сен третій десь біля мого плеча і показався.

- Але... Як це? - Не йняла я віри в побачене власними очима. - Це ж неможливо, як ти став невидимим, такого закляття просто не існує.

- Закляття не існує, проте мені якимось чином вдалося застосувати свої деякі вроджені вміння, хоч я і не являюся більше самим собою. Чесно, не зважай, в мене немає нормального пояснення, головне, що все вдалося.

Тут я з ним була згодна на всі сто.

Наступні справи, що йшли в нашому списку - це моє ознайомлення з загальними  відомостями про феніксів, а також про скриті таланти, що просиналися в украдених тілах. 
Якщо з першим мені менш більш допомогла книга, дякуючи якій я дізналася про класи феніксів, а саме: 

А) Безбарвні - володіють мізерною силою навіювання, трапляються надзвичайно рідко, якщо і захоплюють тіла, то слабких магів, або дітей, що ще не розвинули власні сили. Спосіб боротьби: Застосувати магію води в будь-якому заклятті проти них.

Б) Смарагдові - вважаються вимерлими. Оскільки вони єдині не погодилися з забиранням чужого життя заради власного виживання. Спосіб боротьби: без потреби, оскільки птиці дружелюбні.

В) Золоті - надзвичайно рідкісні. Забарвлення пір'я птаха ближче наближено  до червоного бархату, що плавними лініями переходить в розпечене золото. Птахи володіють величезною силою навіювання. Якщо птах виявить бажання, то захопити підходяще йому тіло не становить жодних проблем. Отож зустріч з золотим феніксом, для носія сили фенікса означає лиш одне - смерть людської душі і переродження в тілі фенікса, що блукатиме в пошуках нової жертви. Спосіб боротьби: не існує.

Г) Індіго - міф. Вважається, що перші фенікси були кольору індіго і що саме їхній лідер, прокляв своїх побратимів за їхню зверхність та небажання прийти на допомогу іншим. З того часу фенікси, мали лиш два шляхи, померти, або покоритися силі прокляття. Так як більшість з них були самозакоханими створіннями, то втративши свою людську натуру, стали відбирати життя у своїх других половинок. І так століття за століттями, вони живуть у тілах своїх можливих коханих, обрікаючи тим самим себе на одвічну самотність.