12. Несподівана пропозиція

 Ніка

Ми сіли на свої місця, і фільм розпочався. Я з цікавістю стежила за тим, що відбувалося на екрані. Хоча зазвичай сюжети про кохання мене не дуже захоплювали, та зараз ніби щось змінилося… Можливо, це через те, що поруч сидів Вадим? Я відчувала тепло його тіла, так близько ми були, і це мені трохи паморочило голову, я почувалася так, немов випила келих шампанського. Хотілося сміятися і говорити якісь дурниці…

— Ти так смачно пахнеш… — прошепотів Вадим мені на вухо, обіймаючи за талію. 

— Тобі подобається? Це мій улюблений парфум, — відповіла я, і поклала голову йому на плече. 

— Тепер і мій улюблений, — він торкнувся губами десь між моєю щокою і шиєю. — Блін, коли ти поруч, не можу думати про кіно… 

— Я теж, — зізналася я. 

Я усміхнувся і провів долонею по її талії. Навіть в джинсах і футболці вона дуже сильно заводила мене… Такого зі мною ще не було.

— Хотілось би, щоб ми жили без батьків, — тихо прошепотів він мені на вухо.

— Думаю, їм би не сподобалася така ідея…

— Чому? Ми вже не діти, я раніше жив сам… Ну до того, як спалив квартиру, —  Вадим усміхнувся.

— Ти такий смішний, — я простягнула руку і скуйовдила йому волосся. — Кажеш, що дорослий, а сам все одно поводишся як дитина…

— Та ну, — він торкнувся моєї талії під футболкою і зазирнув мені в очі. — Повір, я вже давно не дитина…

— А хто ж тоді ти? — засміялася я. 

— Ну, я це я, — філософськи сказав він, а потім подався вперед, до моєї шиї, і торкнувся її губами. — Я — твій зведений брат, — додав він між поцілунками. — твоє табу, але… — він знов поцілував мою шию, а його рука під футболкою погладила мене в районі ребер, вже вище талії.

— Вадиме, припини, — я трохи відсторонилася. — Тут люди… 

— Ну я ж нічого такого не роблю… Просто обіймаю тебе, — прошепотів він мені на вухо. — Обіцяю, нічого більше за це робити не буду… Принаймні, поки ми не наодинці…

 — Дуже на це сподіваюся, — вдала, що серджусь, але мені самій зараз хотілось, щоб він обійняв і поцілував мене. 

— Але ти така спокуслива… — продовжив він шепотіти, тепер торкаючись губами мого вуха. — Складно сидіти, бачити і не торкатись.

— Виховуй силу волі, — зауважила я, закусуючи губу, щоб не розсміятися. 

— Любиш же ти знущатись з мене, — він усміхнувся, а потім несподівано почав цілувати в шию вже не просто невагомим поцілунком…

Все моє тіло тремтіло у передчутті, дихання збивалося в грудях, я не витримала і сама міцніше притулилася до нього…і     

— Солодка, — прошепотів Вадим, продовжуючи цілувати і гладити мою шкіру. 

Ніякий фільм мене вже навіть близько не цікавив. І я раділа, що ми все ж пішли сюди вдвох, а не з Артемом. 

— Блін, важко стримуватись, — сказав Вадим пошепки, торкаючись губами мого вуха. — З кожним разом все важче…

— У мене якесь не дуже гарне передчуття, — сказала я.

— Боїшся? — він злегка відсторонився від мене і зазирнув в очі. — Не переживай, ми зробимо це тільки тоді, коли ти сама будеш готова.

— Я боюся, що набридну тобі, — сказала я тихо. — Зараз ти хочеш добитися мене, а потім вже зацікавишся кимось іншим… Мама казала, що чоловіки всі такі…

— Але вона з батьком, — він знизав плечима. — Думаєш, якби вона не вірила, що він її кохає, вона б одружилась? Думаєш, вона все ще вважає, що дійсно всі такі? 

— Мені здається, твій батько серйозний чоловік, — замислено сказала я.  — І все одно, теоретично він може закохатися в когось іншого… Моя мама не така молода, а він багатий. Може зустріти якусь мою ровесницю, яка залюбки стрибне до нього в ліжко… А що тоді відчуватиме мама? Її вже раз покинули замолоду…

— По-твоєму, якщо чоловік багатий, то обовʼязково — бабник? — я насупився. — Не думаєш, що ти надто зверхньо судиш людей? 

— Багаті люди звикли мати все, що побажають, така у вас психологія, — сказала я. — Ви не вмієте відмовляти собі ні в чому. 

— Неприємно чути такі слова від тебе, Ніко, — чесно відповів я. — Батько з твоєю матірʼю нарешті ожив, а то ходив як робот скільки років, робив все на автоматі, тільки робота-дім, робота-дім. Добре я, на мене можеш казати, що хочеш, бо в мене всяке бувало, але не треба рівняти всіх під одну гребінку.

Я бачила, що він реально образився, і мені стало сумно. 

— Ну, я реалістка і багато бачила таких випадків навколо себе, — відповіла. — Але це не значить, що твій батько неодмінно так вчинить. Не думаю, що в тебе був привід гніватися на мене за ці слова. 

— Ти сказала "така у вас психологія", взяла і тупо всіх узагальнила, — сказав він.

— Ти хочеш сказати, я тупа? — тепер уже образилася я. 

— Ні, авжеж ні, — Вадим зітхнув. — Пробач. Але мені дійсно неприємно, не знаю навіть чому так сильно. Зазвичай мені було б все одно, якби мені сказали подібне. Але твоя думка, схоже, для мене надто важлива.

— Ну зізнайся, в тебе було багато дівчат, ти сам казав… Чому ти жодного разу не зав’язав серйозних стосунків?