Розділ 32

І я вже таки не переставала спілкуватися з Евані — майже кожний крок і те, що я роблю, я йому описувала — А він ставив вподобайки в знак того, що помітив — Він, як завжди, говорив, що в нього все чудово — І мені від того ставало легше —

— Я вже скоро приїду ) — написала я йому з захопленням, чекаючи, коли зупиниться поїзд і я обійму нарешті найрідніших людей — брата і тата —

І, як я і очікувала, через пів години я з поспіхом пишу Евані:
— Я вже на рідній землі!

Через годину він також відповів:

— Привіт) І як воно, наша земля?

— Як завжди) Чудова, пахне земними ароматними травами )

І я знизала плечима, вдихаючи запах рідного мені місця —

Продовжую:
— Ми заїхали ще в піцерію
Смачно поїли) Їдемо додому —

Не знаю для кого, але для мене завжди незвичне відчуття повертатися після довгої класної поїздки додому… Те, що здавалося простим, виявилось зовсім не таким…

Мені, як завжди безтурботному підлітку, було сумно, тому я написала своєму «другу», але не просто як зазвичай: «привіт, як справи?» «мені сумно, мені дурно» — Ну, погодьтеся, це нудно — Я вирішила проявити ініціативу до цього — До особливого друга )

Спойлер: я вирішила йому написати іспанською мовою:
«Hola, como to estas» — це іспанською означає «як у тебе справи» — І це було єдине, що я знала з іспанської, бо так і не наважилась довчити —

А потім розпочалось найцікавіше…

Далі буде ...

⸻

P.S. Любі читачі! Вибачте за цю пропажу (тобто мене) — Обіцяю виправитися — Прохання бути активними тут, щоб у мене було натхнення ❤️ Ви молодці 🥰 Ви моє все! :) Люблю вас, ваша Ліан Роуз —

До нових зустрічей 👋
Ставте обов’язково лайки — цим ви мене надихаєте :)