Я твоє стихійне лихо

Розділ 31

Я трішки втомилася.
Так, і не дивуйтесь. Навіть під час відпочинку я якимось чином теж умудряюся стомитися. Мама завжди сміється з цього, але ж вона — мама.

Ми вже майже на шляху додому. Валізи зібрані, з горами попрощалися. Але попереду ще одна маленька пригода — заїзд до Львова. Я ніколи там не була, лише чула, що особливий.

Мама ж думками вже у Києві. Мені також хочеться побачити столицю. Але війна… вона все руйнує. Руйнує навіть те, що колись створював Господь. Світ шалено гарний, але люди придумали війну.

І ось він — Львів. Дійсно гарний, казковий. Мені хочеться залишити тут частинку себе. Це тепер моя мрія.

— Мам, я хочу побачити Львів… — тихо мовила я.
— Звісно! У тебе ще все попереду, доню, — лагідно відповіла вона.

Я вдивлялася у вокзал Львова, коли на моє обличчя торкнувся вітер, а за мить до перону плавно причалив потяг. Ми їдемо додому.

Ліан Роуз

Подобається

#2257 в Сучасна проза
#8265 в Любовні романи
#1977 в Любовне фентезі

У тексті є: перше кохання, магічні сни, віртуальне кохання

Відредаговано: 11.04.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись