Я твоє стихійне лихо
Розділ 30
Переписка почалася з жарту:
— Ти що, до гадалки ходив? Уявляєш, у мене нічого не болить! :)
— Ну і чудово! :)
Я побачила повідомлення одразу. Усмішка розтягнулася аж до вух, і мама, що сиділа поруч, теж мимохіть засміялася. Ми саме їхали на лавандове поле, і здавалося, що навіть дорога стала яскравішою.
Я повернула телефон ближче до себе й набрала:
— А ти як?
— Я добре, — відповів Евані.
— Має бути чудово, — написала я. — Але добре теж згодиться, якщо ти справді запевняєш, що все так. Я їду на лавандове поле.
— Круто :) — відгукнувся він.
Я ще раз глянула у вікно — фіолетові хвилі лавандових квітів тягнулися аж до горизонту. Усмішка ніяк не сходила з обличчя.
#2257 в Сучасна проза
#8265 в Любовні романи
#1977 в Любовне фентезі
Відредаговано: 11.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
