Я твоє стихійне лихо
Розділ 26
26 розділ - Ігра.
Ранок
Він не написав.
Ну звісно.
Все.
Ми більше не будемо спілкуватися.
Минуло кілька годин: «Дзень».
- Еван! Точно Ева…
- Та хай йому… трясця.
Повідомлення:
“Шановна Софія Вікторівна, нагадуємо, що ваші кошти на дзвінки… бла-бла-бла… скоро закінчаться!”
Гримнула я. І кинула телефон на диван.
- Ну де ж він?
«Дзень».
Еван!
Еван!
Пише:
- Зараз ні.
Що?.. «Зараз ні»?.. ААА… Ігра! Почала палко писати, а потім…
Хм, нехай трохи посумує, хоч і не сумує!
Друкую:
- Вибач, трохи зайнята. Пізніше напишу.
Переглянуто.
Ви відчували маленьку перемогу, коли придумуєш відмазку людині, яка тобі подобається?
Все-таки через кілька годин йому написала:
- Все… я можу писати.
- Граємо далі? Якщо можеш?
І скинула смайлик, де ледь витягує посмішку.
Не відповів.
Нічого не писав.
Пізніше я сама вирішила написати. Ох, ці закохані дурочки… Одна з них — я.
-Навіть не вірю, що це остання ніч перед поїздкою…
АОАО.
Наша мумія розмоталася!
Вподобав повідомлення.
І це дійсно була остання ніч… Перед поїздкою… Спокійної ночі, світе!
#2257 в Сучасна проза
#8265 в Любовні романи
#1977 в Любовне фентезі
Відредаговано: 11.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
