Розділ 23

Розділ 23. Коли все валиться — пишу далі.

Що ж… хм.
Ідей, чесно кажучи, було мало.
Єдине, що спало мені на думку — гра «Правда чи дія».

Думаю, всі хоча б раз у неї грали. Особисто я — з тими, кого називаю «друзями на тиждень». Це були люди, з якими я знайомилась на морі. Тиждень тривали ті знайомства. Але все одно це було цікаво.

У таких іграх ти дізнаєшся про людину щось нове. А «Дія» — то взагалі як джекпот. Особливо, коли завдання неочікуване, трохи незручне, трохи інтригуюче.

Можливо, вам цікаво:
— Софі, а чому саме «друзі на тиждень»?
Бо на морі я й справді ніколи не була довше тижня.

Та годі про це.
Головне питання, яке зараз крутиться в моїй голові:
— А можливо, його можна підловити?..

Смішно, по-дитячому, але…
— А я б могла тобі сподобатися?

О, так! Базовий крок у грі «Правда чи дія».
Скажу вам по секрету (всьому світу): у таких іграх всі намагаються трохи прибрехати. Але є один момент, який не сховаєш — реакція.

Коли хлопець червоніє, розгублено чухає потилицю…
Дівчата, знайте: він точно до вас не рівно дихає.

Хлопці рідко одразу говорять:
— Я тебе кохаю.
Частіше — мовчки закохуються.
Поглядом. Турботою. Нерішучими діями.

Але справжній чоловік скаже ці слова —
не між іншим, не в пориві пристрасті,
а щиро. Зі змістом.
— Я тебе кохаю.

І головне в цьому — не гроші, не подарунки, не подорожі.
Головне — сприйняття. Одне одного. Себе.
Твого «справжнього Я».

Бо як можна кохати іншу людину,
якщо ти хоча б трішечки не приймаєш самого себе?

Кохання — це не страх.
Не «Ой, мамо, я поправилась…»,
не «Я така негарна…»,
не «Що зі мною не так?..»

Коли ти боїшся бути собою — це не любов.

Кохання — це розцвітання.

Ти не розцвітаєш від дорогих ресторанів чи брендових речей.
Ти розцвітаєш від погляду.
Від ніжного «ти сьогодні як сонце».
Від турботи, яка не потребує гучних слів.

Ти — квітка.
А він — твій садівник.

І якщо поряд із ним ти в’янеш —
він не твій.

І головне — не бійся цвісти.
Бо навіть якщо зламають — ти виростеш знову. 

P/s : Моє серце трішки зламалося, коли впала активність,
але ця історія все одно буде жити.
Бо вона — про справжнє.