Я твоє стихійне лихо
Розділ 22
Знову ранок…
Ну що ж, привіт, світе!
Стоп…
— О Боже…
Мені наснився сон.
Я бігала в білій сукні. Ми… здається, були в горах.
Теплий вітер розвіває мою фату, сонячні промені ковзають плечима, а навколо — простір, небо і… він.
Я щаслива. Щаслива до глибини серця. До мурах. До сліз.
Матір Божа!!
Це що було — сон про моє весілля?!
І що найдивніше — силует біля мене…
Темний, високий, рідний.
На подобі Е… е… ва… ні…
Еван Печерський?!
Аааааа!!!
Я схопила подушку й почала скакати від щастя по ліжку.
— Ні! Я не вірю! Ущипніть мене! Це точно був він?!
Можливо, я навіть була міс Печерська.
Впала на спину. Усмішка до вух… і різко вниз.
В голові:
Ти розумієш, що це лише твої фантазії?
Серце калатає, як пташка, що хоче вирватися з клітки.
Ти не його типаж.
Він не твій. Не твій. Не твій!
Я перевертаюсь на бік.
Тягну єхидну посмішку.
— Це ми ще поглянемо…
І вирішую написати непоспішному молодому мотоциклісту:
— Привіт…
Він (як завжди без зайвих слів):
— Привіт.
Продовжую:
— Я, до речі, вже в четвер їду.
Як ви, до речі, поживаєте?:)
Він:
— Чудово.
— А ви?
В цього цікавого юнака коли-небудь буде щось інше, ніж: “норм”, “чудово”, “прекрасно” і т. д.?
Але будь-яка закохана дурочка бажає щастя своєму «коханцю»…
— Все файно.
І як завжди — потрібно щось придумати, щоб зацікавити його…
Через кілька хвилин:
— О! Я знаю. В мене є одна ідейка…
#2257 в Сучасна проза
#8265 в Любовні романи
#1977 в Любовне фентезі
Відредаговано: 11.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
